Військовий аналітик Мік Раян вважає, що росія нинішніми атаками на Донеччині й Луганщині «прощупує» українську оборону та готується до масштабнішої наступальної кампанії в найближчі тижні. На яких ділянках він прогнозує штурми та як оцінює російські сили?
Колаж з фото Радіо Свобода та Modern War Institute
Довідка: Мік Раян — військовий стратег, австралійський генерал-майор у відставці, який відповідав за весь військовий вишкіл та військову освіту в Австралії. Служив у Східному Тиморі, Іраку та Афганістані, а також був стратегом в Об'єднаному комітеті начальників штабів США.
«Вчасно» публікує переклад статті Міка Раяна для ABC News.
У міру наближення роковин вторгнення росії в Україну, російська армія розпочала попередню фазу наступальних операцій у 2023 році.
За останній тиждень росія здійснила атаки в районі Сватового, Соледара, Донецька, Бахмута, Дворічної, Вугледара та інших населених пунктів. Навряд чи це — основна кампанія (наступальних дій — ред.), на яку сподівалися багато російських військових блогерів і про яку попереджали представники української розвідки.
Якщо припустити, що існує масштабніший план російської кампанії, ці нещодавні атаки, ймовірно, були «прощупуванням» та місіями з «розвідки боєм», щоб встановити або перевірити українські сили, їх розташування та реагування.
В епоху передових технологій дехто може задатися питанням, чому такі місії усе ще потрібні. Реальність така, що, незважаючи на здатність супутників, розвідувальних безпілотних літальних апаратів і засобів радіоелектронної боротьби давати інформацію про місцезнаходження ворога, його справжню силу та волю на землі можна визначити лише на землі.
Президент росії володимир путін і його військові почали збирати все докупи для наступу 2023 року наприкінці минулого року. Внаслідок втрат, понесених у перші шість місяців війни, путін оголосив часткову мобілізацію 21 вересня 2022 року. Це забезпечує кадровий і промисловий потенціал для проведення військових кампаній у 2023 році.
Тоді, щоб забезпечити політичне обґрунтування своєї війни та майбутніх наступів, він оголосив про анексію української території наприкінці вересня.
Останньою частиною цього пазлу стали зміни в командуванні, оголошені на початку січня. Призначивши генерала валерія герасимова командувачем сил в Україні, путін сподівається побачити більше наступальних дій, ніж при його попереднику генералу сергію суровікіну, який був більше налаштований на оборону.
путін сподівається побачити від герасімова більше наступального потенціалу / фото: Нове видання
Чому росія починає ці наступальні дії в Україні зараз? Є три причини.
Перша і найважливіша — політична. путіну потрібна перемога. Його війська за останні 12 місяців зазнали поразок на полі бою на півночі, півдні та сході України.
Водночас стратегічна кампанія з тероризування українців шляхом націлювання ракет на енергетичну інфраструктуру не призвела до жодної політичної поблажливості з боку українського лідера. Натомість це призвело до збільшення підтримки Заходу, зокрема економічної допомоги, надання боєприпасів, танків та систем ППО.
путіну потрібні наступи, щоб захопити території та «створити імпульс» як в Україні, так і у глобальній боротьбі за вплив. І він має продемонструвати російському народу до першої річниці свого вторгнення прогрес у боротьбі проти ворога, якого він описує як «неонацистів і Захід, який має намір знищити росію».
Друга причина, з якої росія розпочала попередні операції для своїх наступів, полягає в меті зірвати майбутні українські наступи. Президент Володимир Зеленський у кількох промовах заявляв про намір повернути всю окуповану росією територію України, включно з Кримом. Отже, щоб змусити українців використовувати свою армію для захисту від російських атак замість проведення власних наступів, росіяни продовжать свої штурми в найближчі тижні, аби зіпсувати принаймні частину українських наступальних дій у 2023 році.
Зрештою, російське командування захоче забезпечити вигідніше становище російських військ на сході та півдні України, щоб утримувати більш обороноздатну територію до того моменту, як українці зможуть повною мірою скористатися нещодавньою допомогою Заходу у вигляді танків, бронетехніки та боєприпасів.
Велика кількість західної допомоги, про яку було оголошено в січні, незабаром почне надходити в Україну. Потрібен час, щоб нова техніка повністю «влилася» у формування української армії. Але до другого кварталу 2023 року наступальний потенціал України, ймовірно, буде набагато більшим, ніж був під час наступальних операцій в районі Харкова та в Херсоні наприкінці минулого року.
Американські БМП Bradley у німецькому порту, які, ймовірно, прямують до України / фото: Nordsee-Zeitung
Незважаючи на прагнення перехопити ініціативу, наступальний потенціал росії викликає сумніви. Попри те, що був великий приплив мобілізованих російських військ, їх найважливішим впливом на цю війну, ймовірно, була стабілізація російської оборонної лінії взимку. Пік тиску на росіян припав на жовтень та листопад — сам тоді коли прибула велика кількість мобілізованих з метою поповнити виснажені російські підрозділи.
Наступальні операції — це зовсім інша справа. Для цього потрібні добре навчені та екіпіровані солдати та першокласні лідери, а також детальне планування та репетиції на всіх рівнях. Десятки тисяч нових, недосвідчених солдатів, введених у виснажену та вичерпану російську армію, не забезпечать цієї спроможності.
Таким чином, коли росіяни почнуть свої основні наступальні операції у найближчі тижні та місяці, вони навряд чи досягнуть сміливого оперативного прориву, який передбачає проникнення вглиб української території, знищення логістики, артилерії та штабів і зміщення української оборонної лінії.
Росіяни більше не володіють ані необхідною кількістю добре підготовлених звичайних сил, ані здатністю застосовувати ініціативу на місці, щоб швидко використовувати будь-які українські тактичні невдачі. Втрати російської армії в лідерах, техніці і впевненості минулого року також матимуть свій ефект.
Швидше за все, в найближчі тижні ми станемо свідками серій російських атак на багатьох ділянках східного фронту. Від Сватового на півночі до Вугледара на півдні російські сили, швидше за все, атакуватимуть силами батальйонів та бригад. Ймовірно, це буде поєднання «людських хвиль» та загальновійськових дій — те, що росіяни використовували попередньо під час своїх атак навколо Бахмута та Соледара.
Україна вже деякий час готувалася до власних наступів. З надходженням нового західного озброєння найближчими тижнями вона повинна бути готова до їх початку незабаром.
Проте вони мають ретельно збалансувати захист своєї території з супутніми політичними та військовими міркуваннями, зі збереженням та нарощуванням потенціалу української армії для майбутніх наступів. Найближчі тижні будуть непростим часом для українського найвищого командування.
Оперативна ситуація на східному фронті
Фото: DeepState
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!