В Україні вшановують пам’ять жертв голодоморів

Геноцид призвів до появи в українців страху бути знищеними за прояви українськості і став причиною деформації української іден­тичності.

День пам’яті жертв голодоморів відзначається щорічно в четверту суботу листопада.

У ХХ сторіччі українці тричі пережили масовий голод: у 1921−1923-му, 1932−1933-му і 1946−1947 роках. Утім, наймасштабнішим був Голодомор 1932−1933 років — саме його нині називають геноцидом українського народу, здійсненим сталінським режимом. Українські селяни стали наступними жертвами тодішньої влади після тотальних репресій щодо української інтелігенції та духівництва.

Масовому голоду в Україні передувала низка подій. 18 листопада 1932 року вийшла постанова ЦК КП (б)У «Про заходи щодо посилення хлібозаготівель», яка передбачала покарання за невиконання планів заготівлі зерна — сільські господарства каралися натуральними штрафами, тобто конфіскацією 15-місячної норми м’яса. Згодом перелік компенсаційних харчів було розширено картоплею і салом, наприкінці року — продуктами тривалого зберігання. Окрім того, видана цього ж дня постанова «Про ліквідацію контрреволюційних гнізд та розгром куркульських груп» дозволяла відбирати у селян хліб за статтею «контрреволюційні злочини».

За інформацією Державного архіву Донецької області:

Селян, як кріпаків, тримали в колгоспах без права виїзду, із сіл вивезли усі колгоспні фонди, зокрема й посівні. Хлібозаготівлі тривали і в січні-лютому 1933 року, не зважаючи на те, що у селах фактично не залишилось жодних запасів хліба.

Вже восени 1932 року почався страшний голод. Держава не тільки вчасно не надала допомогу голодуючим, але ретельно приховувала факти голоду. Лише тоді, коли лихо набуло жахливого характеру, з'явилися секретні інформаційні повідомлення, доповідні записки, службові листи інспекторів, які обстежували села. Документи, що свідчать про голод на Донбасі утримуватися в архівних фондах Контрольних комісій Робітничо-селянських Інспекцій та Донецького обкому КПУ.

Фото з відкритих джерелФіксувались факти споживання собак, котів і загиблої худоби, померлих людей. З повідомлення секретаря Артемівського міськкому партії від 02 квітня 1933 року: «Проведеною спеціальною перевіркою органами ГПУ виявлено, що випадки відчуття гострої потреби в харчуванні окремих колгоспників, особливо бідняків, відзначаються переважно у таких селах: Переїзне, Григорівка, Кодемове, Зайцеве, Яковлівка, Михайлівка, Покровське, Селимівка, Парасковіївка, Василівка, Серебрянка та Івано-Даріївка». У Старо-Каранському (Тельманівському) районі особливо сильно вражені голодом села Стара-Карань, Гринталь, Греково, Кузнєцово-Михайлівка, Миколаївка, Коньково, Стара Ігнатівка. З повідомлення секретаря Старо-Каранського райкому партії від 17 березня 1933 року: «У цій сільраді (Гринталь) відбувались випадки вживання в їжу цими сім'ями собак, коней — є 5 фактів. …В артілі „Новий Шлях“ полеглого коня, перелитого креоліном, вирили, розрубали та з'їли. …Стара-Ігнатіївка — грецьке населення особливо вражене. Є 38 випадків пухких сімей особливо одноосібників, які не мають сівби в минулому році.». Із секретного донесення дільничного прокурора Волноваської дільниці від 12 липня 1933 року: «У колонії Гринталь Старокаранського р-ну 9/VII-33р. виявлено людожерство…».

У важкому становищі опинилися робітники промислових підприємств України. Відсутність грошей, скорочення продовольчих пайків призводило до невдоволень та голоду серед робітників, і як наслідок з цього до відчайдушних вчинків. 24 лютого 1933 року під час відвідування Щербинівської поліклініки (м. Дзержинськ) встановлено до 50 випадків звернення хворих гірників, опухлих від недоїдання. Із секретної інформації оргвідділу ЦКК КП (б)У про становище робітників промислових підприємств України від 26 червня 1933 року: «28 квітня у заводоуправлінні виявлено підкинуту мертву дитину з такою запискою: «Ось Вам подарунок до 1 травня. Два трупи в будинку лежать, а два я вам принесу до 5-го травня». З того ж донесення з розмов робітників: «я з сім'єю і так з голоду вмираю, а вони ще й хліб зняли. Щоб купити хліб на базарі, потрібно працювати 3−4 дні…»

Планомірне, починаючи з 20-х років, винищення заможного селянства як ворожого класу, штучно створений Голодомор 1932−1933 рр., нанесло непоправні збитки генофонду української нації. Терор голодом, що тривав в Україні забрав життя майже 10,5 млн людей.

Сьогодні о 16:00 в кожній домівці українці запалять свічки пам’яті та приєднаються до загальнонаціональної хвилини мовчання.