«Важливо зберегти свою ідентичність»: як кілька разів знищений і релокований через війну Донецький національний технічний університет інтегрується нині на Львівщині

Донецький національний технічний університет вперше опинився в оточенні війни в Донецьку ще у 2014 році. Коли проросійські бойовики почали захоплювати одну за одною позиції, в місті під їх контроль потрапила і частина об'єктів ДонНТУ. Тоді адміністрація вимушено ухвалила єдине можливе рішення — релокація.

З приходом повномасштабного вторгнення переміщений у Покровськ університет знову вимушено почав шукати новий дім. Спочатку переїхав до Луцька, а нині інтегрується у Дрогобицькій громаді на Львівщині. Про це розповів журналістам «Вчасно» в.о. ректора Денис Шиленко.

«ДонНТУ — це стартап, якому 104 роки. Він має багату історію, потужний науковий досвід та потенціал швидкого розвитку через трансформацію, проте водночас втратив більшість інфраструктури. Восени 2024-го університет опинився в „зоні турбулентності“, однак колективу вдалося змінити траєкторію та спрямувати розвиток у правильному напрямку», — зазначає Денис Шиленко.

Сам же чоловік через війну теж неодноразово був змушений змінювати місце проживання разом із родиною. Уперше — у 2014 році, через окупацію Донецька, він переїхав до Покровська. У новому місті працював радником міського голови, долучався до стратегічного планування розвитку громади та став одним з ініціаторів створення Агенції розвитку Покровська й розробки Стратегії розвитку Покровської ТГ. Особливу увагу приділяв залученню дітей до формування міського середовища. Зокрема, школярі створювали власні урбаністичні проєкти у віртуальному просторі ігор «Minecraft» та «Roblox», моделюючи покращення для свого міста.

Після початку повномасштабного вторгнення у вересні 2022 року багатодітна сім'я Шиленків була змушена покинути й Покровськ і переїхати у Трускавець на Львівщину. Тут Денис продовжив роботу над інтеграцією новітніх технологій в освітній процес та допоміг залучити фінансування на створення сучасних майстерень для шкіл та коледжів Дрогобицького району.

«Після переїзду до Трускавця я почав спостерігати за тим, як функціонують місцеві громади: як облаштований простір, які освітні заклади працюють на різних рівнях, як налагоджена співпраця між бізнесом і освітою. Згодом, коли ми після успішної реалізації проєктів у Трускавці почали співпрацю з коледжами у Дрогобичі, стало очевидним: саме сюди доцільно переміщати ДонНТУ. Я побачив у містах Дрогобицької агломерації потужну освітню та виробничу базу, промислову спадщину й сучасні підприємства з новітнім обладнанням, потім відкрив для себе потенціал Самбірського та Стрийського районів. І, що не менш важливо, — високий запит на підготовку кваліфікованих фахівців й участь науковців у виробничих процесах, стартап проєктах, R&D», — каже Шиленко.

Після цього, 5 листопада 2024 року Денис Шиленко вже офіційно долучився до команди релокованого університету, обійнявши посаду тимчасово виконуючого обов’язки ректора ДонНТУ.

Інтеграція у Дрогобичі

Нині ДонНТУ, як заклад вищої освіти, поступово розвивається на новому місці. Інтеграція в Дрогобичі триває успішно, хоча, за словами Шиленка, процес ще далекий до завершення.

«Ми раді тому, що спільнота освітян громади іде назустріч і відкрита до комунікації. Наприклад, у святкуванні 104-річчя університету взяли участь представники коледжів, шкіл, ліцеїв Дрогобицького і Самбірського районів, міської адміністрації, бізнесу, а також колеги з Дрогобицького державного педагогічного університету. Водночас наш університетський колектив також запрошують на важливі події громади. До прикладу ми були присутні на святкуванні 100-річчя Дрогобицького механіко-технологічного фахового коледжу, а також на 80-річчі Дрогобицького фахового коледжу нафти й газу і 80-річчі Дрогобицького музичного фахового коледжу ім. В. Барвінського. Ця взаємодія постійно розвивається, і це важливий підтримуючий фактор для колективу», — додає Шиленко.

За його словами, аби зміцнювати зв’язки з громадськістю, команда університету регулярно проводить виїзні воркшопи та наукові пікніки у школах Дрогобича, Трускавця, Борислава й сільських громадах. Під час таких заходів викладачі та студенти демонструють експерименти, знайомлять школярів із сучасними технологіями, дають можливість долучитися до інтерактивних STEAM-активностей та спілкуються про можливості освіти й кар'єри у технічних галузях.

«Команді університету вдалося перевезти до Дрогобича понад 60 тонн цінного обладнання та лабораторного устаткування. Після того, як ми розмістимо його в наявних приміщеннях, це суттєво посилить технічний потенціал як самого університету, так і громади в цілому», — зазначає Шиленко.

Студентство

Нині у Донецькому національному технічному університеті навчається близько тисячі студентів. За словами в.о. ректора Дениса Шиленка, ця кількість зменшилася порівняно з довоєнним періодом. Причина — у невизначеності студентів та релокації самого університету, на що вплинуло повномасштабне вторгнення.

«Більшість студентів ДонНТУ — молодь із прифронтових територій, яка потребує особливої уваги та підтримки. Багато з них втратили рідні домівки. Саме тому ми розпочали розбудову повноцінного кампусу у Дрогобичі. Плануємо створити умови для проживання студентів і співробітників, щоб повернути університет до очного формату, забезпечити якісне навчання і простір для спілкування», — зазначає він.

Окремо Шиленко наголошує, що студентське життя має включати не лише навчання, а й неформальні зустрічі, спільні проєкти та ініціативи.

«Університет має бути місцем для спільнотворення — чого бракує в онлайн-форматі. Студенти повинні мати можливість знайомитися, разом відвідувати події, розвивати спільноти й створювати щось нове, надихаючи інших людей, і вже зараз ми можемо забезпечити такі умови й активно інтегруємо концепцію Fab Lab. Для цього вже маємо крутезну вантажівку-майстерню Tolocar», — каже Денис.

Мости, а не стіни: розвиток партнерств

Нині місія ДонНТУ, за словами Шиленка, складається з трьох компонентів — розвиток освіти, науки та взаємодії з громадою. Університет вибудовує партнерства з місцевим бізнесом. ДонНТУ, зокрема, допомагає робити креслення, 3D моделювання й випробування у віртуальному середовищі та прототипи виробів на замовлення підприємств. Також забезпечує можливості для стажування та подальшого працевлаштування своїх студентів.

«Наприклад, нещодавно ми підписали меморандум із ПрАТ „МХП“, який передбачає стажування студентів і можливість працевлаштування. Співпраця охоплює різні спеціальності — від гуманітарних до економічно-виробничих. Такі ж меморандуми вже є з декількома місцевими заводами, а також найстарішим підприємством України — Дрогобицькою солеварнею. Університет активно співпрацює як із локальним, так і з релокованим бізнесом. Ми створюємо ці партнерства, щоб підтримати як підприємства, так і студентів. Адже для молоді важливо не лише вивчати теорію з підручників, а й застосовувати знання на практиці й вже зі студентської лави будувати кар'єрний шлях. А успішний студент — це найкращий показник ефективності університету», — підкреслює Шиленко.

Окрім налагодження співпраці з підприємцями, Донецький національний технічний університет активно розвиває зв’язки з міжнародними освітніми інституціями.

«Вже понад 50 років маємо сталу співпрацю з Університетом Штутґарта, а також розвиваємо стратегічні партнерства з іншими університетами Європи та США, зокрема, із Hamburger Institut für Wertschöpfungssystematik und Wissensmanagement (HIWW), SUNNY Saffolk, Purdue University. Паралельно працюємо над зміцненням зв’язків із вишами Південної Кореї. Хочемо розширити академічну мобільність, щоб наші студенти відвідували університети інших країн і проходили виробничу практику не тільки в Україні, а і за кордоном», — зазначає Денис Шиленко.

Від пам’яті до майбутнього: ДонНТУ як простір для науки, культури й переосмислення війни

ДонНТУ розширює свої можливості й крім навчання студентів намагається створювати нові соціальні проєкти. Один із таких — це науковий парк у Дрогобичі з облаштованими лабораторіями та робочими просторами для науковців і студентів.

Для цього депутатський корпус Дрогобицької міської ради проголосував за передачу будівлі колишньої 15 школи в центрі міста в розпорядження ДонНТУ. Новий проєкт має на меті підтримати науковців серед внутрішньо переміщених осіб і залучити студентську молодь до наукової діяльності.

«Ми прагнемо повноцінно інтегруватися в місцеве життя громади та бути корисними. Водночас для нас важливо зберегти власну ідентичність і допомогти зберегти, осмислити й представити історію й цінність Донеччини. Наразі готуємо цікаву діалогову зустріч в рамках Ukraine Recovery Conference 2025», — наголошує в.о. ректора Денис Шиленко.

Окремо команда університету працює над створенням культурного центру — простору для переосмислення досвіду війни, збереження історичної пам’яті та громадянської рефлексії. Там планують облаштувати виставки й музейні колекції.

«Це місце, де буде поєднуватися digital рішення з фізичними речами й середовищем, присвяченим досвіду прифронтових та тимчасово окупованих територій України. Для цього ми розпочали перемовини з Донецькою ОВА щодо релокації фізичних артефактів, музейних експонатів та колекцій, а також свідчень ВПО з прифронтових і окупованих територій», — пояснює Шиленко.

Він додав, що задум цього осередку полягає в тому, щоб ДонНТУ став медіатором історії та досвіду війни, який фіксує, зберігає й передає ці наративи. Такий підхід, за словами Шиленка, має на меті не лише зберегти пам’ять про трагедії й виклики, з якими зіткнулися українці внаслідок російської агресії, а й створити платформу для діалогу між переселенцями, місцевою громадою, науковцями та митцями.

«Хочемо, щоб культурний центр включав не лише експозиційний простір, але й освітні програми, тимчасові виставки, воркшопи, що стимулюють відчування історії й міркування про майбутнє України», — додав в.о. ректор.

Майстерня «Tolocar» і сучасні технології

Донецький національний технічний університет, за підтримки німецького фонду GIZ, отримав унікальну мобільну майстерню Tolocar. Це переобладнана вантажівка, оснащена сучасними ЧПК-верстатами, 3D-принтерами та лазерним гравером, 3D сканером тощо.

Вантажівка перетворюється на виїзну інженерну лабораторію просто неба й має свою сонячну електростанцію. Відомо, що «Толокар» працюватиме як рухома Fab Lab-майстерня.

«Цей мобільний хаб стане базою для воркшопів, хакатонів та виїзних майстер-класів у громадах Львівщини, а згодом і по всій Україні, — коментує в.о. ректора ДонНТУ Денис Шиленко. — Першими зупинками „Толокару“ стануть громади Дрогобицького, Стрийського та Самбірського районів. Упродовж 2025 року команда ДонНТУ планує провести щонайменше 20 виїзних заходів та залучити понад 500 учасників. Окрім освітньої функції, Tolocar також сприятиме реалізації проєктів, спрямованих на екологічну стійкість та соціальну згуртованість — зокрема, через залучення ветеранів, переселенців і місцевих активістів. На сайті ДонНТУ можна, заповнивши анкету, запросити „Толокар“ в будь-яку громаду України».

Зміни в університеті: «Тут має бути цікаво і нашим, і іноземним студентам»

За словами в.о. ректора ДонНТУ Дениса Шиленка, для нього сьогодні першочерговою ціллю є впровадження сучасних підходів до навчання та формування відкритої й доброчесної академічної спільноти.

«Людина, яка приходить до університету, має відчувати атмосферу довіри, відкритості й інтелектуального виклику. Тут має бути цікаво і нашим студентам, і іноземним. До речі, ми активно працюємо над відновленням можливості навчання для іноземних здобувачів освіти в ДонНТУ і готуємо до впровадження проєкт з відкриття представництва університету в Німеччині», — пояснює Шиленко.

Він також зазначив, що нинішнє завдання ДонНТУ — це дати студентам більше практики, яка формує не лише компетентності, а й мотивацію до самостійних досліджень.

«Хочемо інтегрувати в освітній процес програму Fab Academy, започатковану у Массачусетському технологічному інституті. Вона вже понад 20 років трансформує підхід до технічної освіти, поєднуючи цифрове виробництво, інженерію та підприємництво. Її суть — не лише в опануванні технологій, а у створенні реальних проєктів, які можна представити як курсову чи дипломну роботу», — розповідає очільник ДонНТУ.

Окремо Шиленко дотримується позиції, що університет має не лише навчати, а й змінюватися разом із тими, кого навчає.

«Завдання університету — допомогти студенту реалізувати себе. А вже потім студент, як частина спільноти, допоможе вдосконалювати свою альма-матер. Для цього основне — це щирість і відкритість до співпраці. Студента можна сприймати як клієнта, а можна — як партнера. Ми обираємо друге», — резюмує Шиленко.

Повернення додому

Попри важкий шлях ДонНТУ набирає обертів у розвитку. Плани про повернення додому після звільнення Донеччини нині не обговорюються з відомих на те причин.

«Коли ми переїхали з Донецька у Покровськ, то всі сподівалися, що це ненадовго. А зараз ми бачимо, що коїться, зараз все набагато гірше, — каже Шиленко. — Чи повернемося ми назад — невідомо. Наразі ми створюємо найкращі умови для навчання на тому місці, де ми є, і з тими ресурсами, які маємо. Мені здається, що найближчі 20 років буде дуже складно повернутися додому. Територія Донеччини небезпечна. Тому ми маємо взяти на себе роль гравця, який буде наближати перемогу і бути надійним учасником у відбудові України, в тому числі знаходити рішення для гуманітарного розмінування територій».

Також він зазначив соціальну місію університету:

«Я вважаю, що моє місце й моя роль — це служіння цьому процесу, допомогти університету відновитися і стати максимально кращою версією себе у нинішніх умовах. А наш ДонНТУ має стати відкритою платформою для переміщеної науки й повертати людям відчуття дому й надію на краще майбутнє», — додав Денис Шиленко.