«Вистачає випадків, коли за місце в армії для чоловіка питає жінка чи його матір»: як працює рекрутинг в Україні

Перед Україною на сьогодні стоїть виклик сформувати найбільшу за кількістю та ефективністю армію за роки її незалежності. Приблизно мільйон бійців, які на сьогодні перебувають в армії (принаймні за офіційними даними), стали першим етапом у формуванні Збройних сил, здатних відбити напад окупантів або терористичні захоплення територій. Тож на сьогодні одна з головних цілей України та окремих установ — змотивувати українців вступати до лав ЗСУ, пропонуючи на вибір вакансії, посади, бригади та навіть подекуди — регіональність їх служби.

Тож у матеріалі «Вчасно» — про те, хто може звернутися анонімно з питаннями до Центрів рекрутингу, на якому етапі можна без покарання «спасувати» від армії, та що робити, якщо бійця попри рекомендаційний лист намагаються забрати в частину та на посаду, яка йому не імпонує.

«Вакансіями, які пропонували у бригадах, можна було жонглювати», або як сьогодні працює рекрутинг і мобілізація

Журналістам «Вчасно» Руслан, боєць Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ, пояснює: станом на зараз рекрутинг став одним з основних (і цивілізованих) методів поповнення війська. Зокрема, він на етапі вибору армійського шляху був у трьох рекрутингових центрах: від «Азову» у Дніпрі, 92-ї окремої штурмової бригади у Харкові та в Центрі рекрутингу у Києві. Різниця у підходах та допомозі потенційним бійцям, каже Іван, колосально різна. І якщо в одному рекрутинговому центрі йому спробували підібрати якомога більш відповідні вакансії, то в одному з них — навпаки відмовляли через молодий вік.

«На момент, коли я почав збиратися в армію, а це грудень 2023 року, мені виповнилося 19. Ідея не була взята нізвідки, — у мене в родині служать дід, тато, дядько й старший брат. Мама теж була в АТО, а зараз повернулася доглядати бабусю. Мені, коли я сказав, що йтиму служити, пропонували йти туди, де вже служать мої, але я відмовився — не хотів до себе якогось окремого ставлення, типу „блату“. Вирішив шукати щось своє: позапитував у старших знайомих, подивився сторінки бригад, почитав про військові спеціальності. В результаті у мене було на думці дві бригади, куди хотів піти. Але тоді якраз відчинялися рекрутингові центри, і я вирішив піти туди. Раптом там би щось порадили інше?» — розповідає юнак.

На подив Руслана, у Києві його почали відмовляти від служби — зауважуючи, що він же надто молодий для війська. Однак у Харкові та Києві його проконсультували, а в останньому місці навіть зробили кілька тестів і дали поради: аби хлопець добре обдумав, чи справді готовий на такий крок. Зокрема, довелося відкинути ідею стати військовим медиком — через особливості психіки та реакції на кров і медичні процеси. Варіант бути штурмовиком також вирішили «посунути» на потім — і через аналітичні, математичні та фізичні здібності хлопцю порадили йти в інженери, — теж після невеликого тесту-перевірки.

Останньою причиною здивуватися процесу рекрутингу стала розмова Івана з діючим військовослужбовцем, який на той момент перебував у Центрі.

«Я спочатку ще казав усім, що всі мої рідні служать. У Дніпрі на це просто покивали, а в Києві запитали, де і хто служить, чи мене не відмовили. Запитали, що я знаю про армію — я сказав, що все. Але до мене підвели чоловіка, майора, який з приблизно такого ж віку потрапив в армію. І ми з ним говорили добрих пів години: він розповідав мені про армійські порядки, частково — про безлад, до якого треба готуватися, поділився кількома історіями своїх бійців — про їхні стосунки з рідними й жінками та про проблеми зі здоров’ям, які тепер мають. Перепитав мене, чи я не передумав — я сказав, що ні. І тоді він порадив мені бригаду, якій довіряв, — Третю штурмову. Посад, які мені там умовно підходили й куди підходив я, було щось типу 6 чи 7. Тобто вибір був, — варіантами можна було жонглювати як завгодно.

В результаті пан майор допоміг із відношенням, потім кілька місяців поспіль майже щотижня дзвонив — питав, чи все нормально, чи немає проблем. І, наскільки я розумію, така «батьківська» опіка чекає на тих, хто прийшов по контракту через рекрутинговий центр. Вони ж не хочуть «провалити» свою роботу — тому піклуються про нових бійців, які прийшли через них в армію", — зауважує боєць штурмової бригади.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Уряд змінив порядок мобілізації військовозобов'язаних, які доглядають або утримують хворих чи осіб з інвалідністю

Рекрутинг — поетапно: як відбувається «лагідний» процес залучення до війська і як можна потрапити «у вир» армії, ще не будучи солдатом?

Рекрутинг до сил оборони відбувається у кілька етапів:

1. Вибір посади та військової частини.

На сьогодні це можна зробити не лише офлайн у Центрах рекрутингу української армії чи у рекрутингових відділах ТЦК СП, а й онлайн-платформах: зокрема, на сайтах з пошуку роботи (LobbyX, Work.ua, OLX тощо).

Крім того, на сьогодні військові частини створили свій ряд рекрутингових центрів, де також можна обрати посаду у війську. Щоправда, відмінність бригадних Центрів рекрутингу від всеукраїнських — у тому, що пошук вакантних місць відбувається лише у відповідній структурі, тобто — у бригадах.

До прикладу, серед найвідоміших — Третя окрема штурмова бригада, 12 бригада спецпризначення НГУ «Азов» і Батальйон «Вовки Да Вінчі». Нещодавно відкрився рекрутинговий центр 92-ї Окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка в Харкові, а також у Львові - рекрутинговий центр 93 бригади та 24-ї окремої механізованої бригади ім. Короля Данила.

2. Співбесіда з бригадою та випробування добровольця.

Зокрема, останній пункт у багатьох військових частинах передбачає фізичну перевірку його можливостей: крос на швидкість і довжину, підтягування, витривалість у нестандартних умовах. Багато хто дає кандидатам і знання, які ті отримають під час навчання: правила поводження зі зброєю, стрільбу, подекуди — вміння вести рукопашний бій, проводити штурмові дії, працювати в групі тощо.

3. Оформлення добровольця у ТЦК та СП.

На цей етап кандидат у новобранці (у випадку успішного проходження співбесіди та перевірок) має рекомендаційний лист — те саме «відношення», в якому зазначено, на яку посаду та в яку бригаду його забирають. Оригінал від військової частини відразу направляють у ТЦК, тож уже там кандидат переходить на наступні етапи: уточнення облікових даних, проходить ВЛК.

Однак слід зауважити, що у проміжку між ВЛК та формуванням справи кандидати проходять професійно-психологічний відбір. Його завдання — визначити, чи підходить доброволець на ту посаду, на яку його беруть в обраній ВЧ. Якщо ж під час відбору з’ясовується, що обрана посада не відповідає кандидату через якісь аспекти, їм пріоритетно пропонують інші посади у тій самій військовій частині, куди він і збирався йти на службу.

Далі - навчальний центр, де протягом 30 днів він проходить базову загальну військову підготовку. Якщо потрібно — далі відбувається фахова підготовка, яка може тривати до 3 місяців.

Кінцево на цьому етапі на нього формують особову справу — і направляють на проходження служби. Це заключний, четвертий етап. На ньому добровольці уже й підписують контракт.

«Рекрутинг — це насамперед про контракт. Так, справді, є трек, коли людина по тій чи іншій причині може рекрутуватися по мобілізації через центр рекрутингу української армії. Але це має бути, так звана, пріоритетна частина, і процедура там дещо інша. Тому переважна більшість людей, які потрапляють у військо через центри рекрутингу української армії, приходять туди за контрактом», — зауважують у Центрах рекрутингу української армії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мобілізація в Україні: кому з 1 липня скасують відстрочку

Про етап рекрутингу, коли виникають непорозуміння, закінчення нештурмових посад і «поцуплені душі» з навчань

У розмові з журналістами «Вчасно» Олексій Бежевець, уповноважений Міністерства оборони з питань рекрутингу, зауважує: саме на етапі фахової підготовки виникає мінімум непорозумінь. Більшість ситуацій трапляється при проходженні БЗВП чи на рівні ТЦК, що пов’язано з недостатнім розумінням деяких посадових осіб нормативних документів, які стосуються рекрутингу.

«Буває, що людину намагаються направити не в ту частину, в яку вона має потрапити. В такому випадку ми допомагаємо кожному без винятку, робимо це успішно. У цьому і є одна з наших відмінностей від рекрутингових центрів окремих частин — ми маємо більші можливості», — каже Бежевець.

За його словами, сьогодні не виникає потреби хвилюватися, що тилових або небойових посад у війську не вистачить, — як каже Уповноважений, «армія — великий організм, який постійно розвивається». Тож загалом постійно з’являються нові підрозділи, а з ними — й відповідні («різнохарактерні») посади. І навіть якщо людина мобілізується у будь-яку з «бойових» родів військ або бригад — це абсолютно не означає, що вона завтра піде в штурм.

Разом з тим є важливий момент і з «відношенням», — рекомендаційним листом, документом від бригади, а іншими словами — письмовою згодою від бригади, що вона бере до себе нового бійця. Проте все ж немає 100% гарантії, що людину не «поцуплять» із навчального центру представники іншої бригади.

«Рекомендаційний лист працює тоді, коли людина йде на контракт чи по мобілізації у частину з пріоритетного переліку (а це понад 150 частин на сьогодні). Якщо ж частина не пріоритетна, то тоді цю людину частина має погоджувати зі своїм командуванням. На практиці погодження переважно відбувається, якщо людина є фахівцем у якійсь важливій для підрозділу сфері. Якщо людина погоджена, то лише тоді виписується рекомендаційний лист.

У війську зараз більше мільйона людей, тож статися може все, що завгодно. Але кожну таку ситуацію і кожне таке звернення ми тримаємо на контролі й допомагаємо вирішити непорозуміння (зокрема, виправити порушення, якщо воно було) у взаємодії з Генеральним штабом", — каже Олексій Бежевець.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Помічник для військовозобов'язаних, військових та їх родин: Міноборони запустило чат-бот Армія+

Про можливість анонімних звернень від чоловіків, або ж із якого моменту за «пас» від мобілізації можуть покарати

На сьогодні, за словами Олексія Бежевця, у силах оборони спостерігають тенденцію до збільшення кількості охочих мобілізуватися. Кандидати — зазвичай чоловіки, але й кількість жінок, які хочуть рекрутуватися, складає по Україні близько 16%. Хоча у центрах рекрутингу, яких по Україні вже понад 30, усе залежить від регіональних особливостей. Тож є й ті центри, де кожна третя особа, яка звертається до консультанта, — жінка. Щоправда, яка саме регіональність з такою особливістю — не для публічного розголошення.

«Скажу так: немає непопулярних посад. Люди, в залежності регіону та віку, цікавляться зовсім різними позиціями. Великий попит є на посади операторів БПЛА, медиків, водіїв. Але ми також спостерігаємо збільшення інтересу до „штурмових“ посад. Ними цікавляться в основному молоді люди», — зауважує Олексій Бежевець.

Станом на зараз в Україні найбільш численним поколінням у війську є ті, хто народився в 70−80 роки минулого сторіччя. Але порівнювати різницю віку службовців, цифри по мобілізації чи контрактуванню — некоректно, каже Уповноважений. Та за його даними, порівнюючи статистику за останні три місяці з аналогічним періодом у 2023 році, кількість охочих долучитися у війська зросла в 3,5 раза.

«Я не можу озвучувати цифри, але це не дві, не три, і не чотири тисячі людей щомісяця, а значно більше», — додає він.

Разом з тим, у Центрах рекрутингу передбачена й анонімна можливість звернутися за консультацією та підбором посад, — для тих, хто не хоче розголошувати свої дані або боїться їх «витоку», які буцімто можуть призвести до мобілізації.

«Цивільна людина може звернутися до нас навіть анонімно. У нас дуже багато випадків, коли матір приходить спитати за сина, а дружина — за чоловіка. Якщо на якомусь етапі рекрутингу людина передумає - це її право. До оформлення (укладення контракту чи мобілізації) правові наслідки відмови можуть настати для людини тільки якщо вона вже пройшла юридично значимий етап (наприклад, пройшла ВЛК та отримала бойову повістку)», — зауважує посадовець.

Неочевидні переваги звернення до Центрів рекрутингу української армії: відверто від того, хто «спасував»

Киянин Дмитро — один з тих, хто звертався за рекомендацією до Центру рекрутингу й не скористався порадами, проте взяв на замітку те, що йому розповіли. Проте, каже, це було ненав’язливо та достатньо цікаво. Хоча спершу очікував на те, що в якийсь момент його «забусифікують» за персональними даними, які там отримали.

«Проникся» темою мобілізації я навесні 2024 року, коли брата мобілізували на вулиці. Він пішов штурмовиком, хоча у нього здоров’я — немає: хворе серце, коліна, постійний тиск, який скаче. В результаті йому навіть не лишили вибору, на яку посаду йти, і він досі служить у тій самій бригаді. Я собі такого не хотів, — вирішив пошукати можливості і якісь посади, щоб не в посадках. Пішов як раз у Центр, який тільки відкрився неподалік дому, — бо там було обіцяно, що повістки не вручатимуть. До речі, коли мені реально не всучили ніякий папірець дорогою туди й назад — я був здивований", — розповідає чоловік.

За освітою Дмитро — математик, працює аналітиком, а в армії служив ще за часів радянщини. Тож конкретно військових знань і бойового досвіду не мав. Через це пошук посади був ускладнений, — і через проблеми зі здоров’ям, і через відсутність бойового досвіду. Проте вакансію йому знайшли, — за кілька днів після його візиту в Центр рекрутингу. Було навіть кілька бригад, яким могла б бути цікава «персона» чоловіка.

«Через кілька днів, поки мені надіслали ці вакансії, ситуація трохи змінилася, — на роботі дали бронь. Але я вже подав свої дані, освіту, контакти. Чесно, очікував, що мене за відмову від пропозицій хлопці десь скрутять і повезуть назад, уже відразу в ТЦК. Але ні, — ходжу вулицею, вітаюсь із військовослужбовцями, працюю, проводжу час з дружиною й дітьми у громадських місцях. Лише раз „йокнуло“ серце, коли в центрі зупинили правоохоронці й попросили документи. Пробили ПІБ, дані, відпустили. Хоча є думка, що вони могли б бачити дані, що я звертався у Центр рекрутингу, і могли затримати — за побажанням», — з посмішкою зауважує киянин.

Чоловік жартує: за його досвідом, секрети (маючи на увазі особисті дані) у Центрі рекрутингу вміють тримати. Тож звернутися за порадами та вакансіями під час пошуку свого місця у війську — справді хороша ідея.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мобілізація жінок з 1 липня: кому загрожує штраф 17 тисяч гривень