Втратила домівку і бізнес, але не опустила руки: як колишня підприємиця з Бахмута допомагає людям, які залишились в місті

Інна Гайдай родом із Бахмута. До війни у неї в місті було власне виробництво кави, сиру, продуктові магазини, СТО, таксі, ресторани та кав’ярні. Жінка майже 20 років займалася приватним підприємством, однак, прихід окупантів відібрав у неї все. Відтак, навіть від рідної домівки лишились руїни, а жінка разом із двома дітьми була змушена евакуюватись у Київську область. Тепер підприємиця звідси допомагає бахмутянам, які залишились у місті.

Втратила домівку і бізнес, однак продовжує допомагати людям : історія Інни з Бахмута

Рятувати всіх не завжди встигають

Здається, що для Інни волонтерство це щось очевидне. Завдяки тому, що у Бахмуті мала свій бізнес, у неї багато корисних зв'язків. Таким чином їй легше “виходити” на інших волонтерів.

Жінка розповідає, що зараз у Бахмуті кожного дня відбуваються жахи. Тваринки, які тікають з місць, де йдуть бойові дії, бродять по вулицях, а по місту лежать розкидані тіла людей. Рятувати всіх не завжди вдається та й не завжди встигають.

Наприклад, нещодавно треба було поїхати до чоловіка, який застряг під завалами будинку. Його так і не вдалося знайти, а поки волонтери розбирали уламки, то отримали власні травми. Один із волонтерів згодом загинув у лікарні.

Аби налагодити комунікацію з мешканцями, які потребують допомоги, жінка створила телеграм-канал. Тут люди можуть залишати свої запити, говорити про тих, хто потребує помочі та надсилати донати. Інна, своєю чергою, координує запити волонтерам, які їздять у місто.

Один із напрямків, яким займається жінка — це евакуація та допомога тваринкам у Бахмуті.

“Я приймаю заявку про евакуацію тварин, далі у мене є три різні організації, яким я у вайбері телефоном передаю інформацію де, звідки тваринка і в якому вона стані. Волонтери приїжджають у Бахмут раз на тиждень, вивозять тварин до притулку. Там є всі умови, а якщо улюбленець комусь належить, то благодійники можуть привезти тваринку власникам у місто, туди, куди потрібно”, – пояснює Гайдай.

Якщо ж тваринка нікому не належить, то її забирають до притулку. Тут її приводять до ладу і згодом прилаштовують.

Інна розповідає, що отримує багато зворотного зв’язку, що вдалося об’єднати господарів з тваринками, або що улюбленців знайшли чи помогли вивезти, до прикладу, за кордон. Але й буває таке, що хазяї не знаходять хвостатих.

По місту бігають тварини, які раніше коштували кілька тисяч доларів

По місту зараз бігають тваринки, які до війни коштували кілька тисяч доларів. Інна розповідає, що на вулицях часто знаходять котів-сфінксів, які дуже мерзнуть. Їх треба ховати під ковдрами, бо тваринки трусяться, налякані та замерзлі. Окрім того, знаходять малінуа – породи собак, яких використовують у правоохоронних органах для проведення слідчих дій, це хороші охоронці і розвідники.

“Малінуа дуже дорогі пси, вони коштують кілька тисяч доларів. Ми знайшли щеня цієї породи та дорослу тварину, евакуювали їх. Також нещодавно наша волонтерка Клавдія забрала собі одного алабая. Песика намагалися кудись прилаштувати, але не виходило, тому жінка вирішила, що, мабуть, лишить песика собі”.

Люди відмовляються евакуюватись

Причини, чому люди відмовляються виїжджати різні. Інна каже, що бахмутяни виїжджають, а їм не здають квартири, або оренда надто дорога. Це розчаровує, тому вертаються назад в Бахмут.

Окрім того, зараз у місті залишається багато дітей. Вони хворіють, адже сидять у холодних підвалах з сирістю. Волонтери передають туди ліки.

“Нещодавно була ситуація, що ми пропонували сім’ї виїхати з міста, а вони відмовилися. Тепер дитину поранили. Зараз вона у Костянтинівці. Зараз у самому Бахмуті перебуває 300 дітей, у Часовому Яру, недалеко від Бахмуту, там перебуває 343 дитини. А з іншого боку є село Іванівське, там знаходиться 20 дітей. Загалом у Бахмуті та Бахмутській громаді до тисячі дітей залишилось”.

Інна згадує випадок з однією жінкою, яка відмовляється виїжджати з Бахмута. Каже, що доглядає 20 котів, 15 собак. Виїжджати погоджується тільки за умови, якщо евакуюють усіх тварин.

“У нас є притулок “Лада”, вони переїхали під Дніпро. Буквально на днях вони вивезли цілу ферму з Іванівського. Там була корова у поганому стані, від неї лишалися шкіра і кістки. Також були кози, гуси, кури”.

Власників тваринок шукають через телеграм-канал. Окремі люди просять віддати тварину на перетримку в притулок, а потім забрати після війни. Однак, ця послуга платна, коштує 60 грн за день. Не у всіх є такі гроші, адже за місяць це вартує 1800 грн.

“А ВПО отримують 2 тис. грн на людину, а ще треба оплатити квартиру, харчування. За 60 гривень на день можна прогодувати дитину, наприклад купити картоплю чи крупу. Тому люди й гублять свої тваринок і ці улюбленці залишаються, на жаль, нікому не потрібні”.

Зараз Інна виживає за виплати ВПО. Ділиться, що найбільш болісною втратою для неї стало виробництво кави, адже вже скоро мали відкривати ресторан ВІП-рівня. Тут мав би бути високоякісний сервіс, вони самостійно обсмажували каву, мали власне виготовлення сиру, ковбас. Тепер це місце розкрадене, знищене, спалене і від ресторації нічого не залишилось.