З буремного Слов`янська у звільнений Ірпінь: історія барбершопу Benzin, який переїхав з Донеччини через війну

Вікторії Веріховій 43 роки й раніше вона працювала звичайним майстром-універсалом. З роками вона зрозуміла, що її більше цікавить робота саме з чоловіками.  Три роки тому вона перейшла у барберінг повністю, розпочала проходити навчання, орендувала приміщення та відкрила з чоловіком свій власний барбершоп.

Попри початок війни, Вікторія продовжила працювати у Слов’янську. Незважаючи на численні обстріли, майстри виходили та стригли військових. Жінка каже, що потік був колосальним, працювали майже без зупину. Майже місяць вдалось пропрацювати у такому темпі, проте надалі умови ставали дедалі гіршими. Регулярні обстріли не давали нормально спати, тому було вирішено покинути місто.

Жінка разом з чоловіком забрали лише 3 крісла та 3 дзеркала, та поїхали до друзів у західні регіони України. Але за півтора місяця стало зрозуміло, що треба рухатись далі.

“Ми зрозуміли, що потрібно щось вивозити, евакуювати барбершоп, тому що або все згорить там, або вкрадуть. Така тенденція була вже по іншим бізнесам. Вдалося знайти великий бус та за два дні повністю забрати все з приміщення”, - розповідає Вікторія.

Приїхавши в Ірпінь, жінка довго не могла знайти необхідне приміщення. Понад 3 тижні вона шукала майбутній майданчик для свого “Benzin” та все ж таки знайшла.

В цьому приміщенні раніше так само був барбершоп, але на той момент він був практично повністю розбитий: не було ані вікон, ані дверей, ані вивісок.

Проте жінка взялась відновлювати це приміщення, та за два тижні це вдалося зробити. У той самий час по салону у Слов’янську вже прилітали перші ракети: “29 липня його зачепило, ось коли так ринок бомбили, в нас вилетіли теж всі ролети, вікна, двері - все вилетіло, ну стіни цілі. І потім 15 серпня знову прилетіла ракета прямо біля нашого  порога”, - із сумом розповідає Вікторія. 

На новому місці головними труднощами з якими стикнулась жінка, виявились не відсутність нових клієнтів. Банківський термінал, з яким Вікторія працювала у Слов’янську, треба було наново під’єднати у самому банку. Це зайняло майже 2 тижні, а у той самий момент більшість клієнтів хотіли розплатитись саме картками, що створювало певний дискомфорт.

Другою проблемою стала відмітка локації на Google-картах, оскільки сам заклад дуже важко знайти. Нову відмітку у реаліях війни встановити виявилось проблематично і цю проблему досі не вдалось вирішити: “Google зараз все дуже сильно фільтрує - і ось ми до сьогоднішнього дня не можемо виставити точку на карті, ось це в нас складність така”, - пояснює Вікторія. 

Розпочавши працювати, жінка очікувала менший потік клієнтів. За її словами, кожну нову точку потрібно напрацьовувати хоча б пів року, і це не робота в прибуток, а лише в мінус. Але Вікторії пощастило: місцеві мешканці очікували побачити барбершоп саме на цьому місці, оскільки раніше він тут вже був. Також приваблюють місцевих переселенців акційні пропозиції - зокрема, безкоштовна стрижка для ВПО.

Проте були інциденти з самими клієнтами, які побачивши барбер-пол (символ барбершопів у вигляді led-стовпа  ​​з використанням традиційних кольорів: червоні, білі та сині смуги, — ред.), вбачали у ньому російський триколор. Хоч барбер-пол є міжнародним знаком барбершопа, не всі за це знають. 

Вікторії вдалось взяти на роботу дівчину з Краматорська, проте на інші її оголошення про вакансії поки що мало хто відгукується. 

Перевезти бізнес вдається не кожному підприємцю, чи не одним з головним чинників стає страх та нерішучість. Вікторія пояснює, що у певний момент вона зрозуміла, що треба починати працювати, а не сидіти та чекати на перемогу. Також жінка боялась втратити все, над чим працювала не один рік, тому прийняла рішення починати будувати свою справу на новому місці.

“Мене спонукало, що потрібно давати роботу людям, давати роботу собі, сплачувати податки, якусь користь потрібно приносити державі, а не просто сидіти проїдати гроші та чекати, що хтось щось за тебе зробить. Мабуть, ось це найбільше всього спонукало мене, ось це відчуття корисності, що потрібно приносити якусь користь нашій державі. Потрібно стригти військових, бо ми вдома це робили, а тепер будемо в Ірпені”, - пояснює Вікторія. 

Хоч наразі жінка запустила свій салон та робота кипить, їй вдалося підрахувати збитки. Більше мільйона гривень не було отримано, оскільки ці кошти були витрачені в тому числі і на переїзд в Ірпінь. На той момент були високі ціни на паливо, а також треба було брати невеликий кредит. Проте Вікторія сподівається, що ці фінансові труднощі їй вдасться швидко переступити та рухатись далі.  

Дивлячись у майбутнє, жінка планує повертатись у Слов’янськ, коли настане довгоочікувана перемога.

“Тут все буде добре, ми відкриємо ще барбершоп і ще, у нас, в принципі, обладнання достатньо на 3 барбершопи,  ми повернемося до Слов’янська і там відновимо барбершоп, відкриємо точку, і я планую ще в іншому місті відкрити, я хочу, щоби це була мережа Benzin”, - ділиться своїми планами Вікторія. 

Жінка впевнена, що українцям треба не забувати про підтримку один одного, обов’язково допомагати, нехай якоюсь дрібницею, але зробити щось корисне.