Юлія Сідорова / фото: Фейсбук медикині
Нині Юлія Сідорова — керівниця медичної служби Veteranka. Про своє життя на фронті вона розповіла в сюжеті для Espreso.TV.
Юлія Сідорова з позивним «Куба» до 2014 року була професійною танцівницею, займалася організаційними питаннями музичних фестивалів. З початку російської агресії вирішила йти на передову. Каже, що їй було не принципово, чи буде медиком, чи снайпером. Тоді не мала належної освіти, але склалося так, що жінка потрапила у шпиталь на Майдані — була долучена до допомоги пораненим, а згодом потрапила до «Госпітальєрів» і почала вивчати, як надавати допомогу пораненим.
«Мені доволі легко давалося це все. Це просто моя якась тема, бо я навчалася, і в мене все виходило. Практика показала, що я здатна рятувати людей, здатна працювати на війні», — розповідає вона.
Фото зі сторінки Юлії Сідорової у Фейсбуці
Перші дні на фронті були на Донеччині, а саме у Пісках, тут військові мали легкі поранення. Стало складніше, коли працювали у Старогнатівці, Широкіному, Мар’їнці, Авдіївці та Кам’янці, після 2015-го. Тут медикам доводилося надавати допомогу у незвичних умовах, а один із стабілізаційних пунктів був облаштований у магазині на автобусній зупинці. Там цілодобово підтримували температуру, стояв обігрівач на генераторі, адже світла не було. Поранених вивозили з поля бою, привозили в стабілізаційний пункт і там надавали допомогу.
Робота на фронті тривала до 2019-го. За цей час медикиня пропрацювала на усіх етапах евакуації, зокрема у лікарні в Авдіївці. Після того, як повернулася у цивільне життя, було дуже складно. Однак нове хобі стало ліками. Розробка та пошиття одягу завершилися першим показом, який відбувся торік у лютому на Українському тижні моди.
Дизайн Юлії Сідорової / фото: elle.ua
Справи йшли чудово. Юлія вже планувала створювати власний бренд одягу, але почалося повномасштабне вторгнення росіян. Спочатку Сідорова вирішила волонтерити, а у травні знову рушила на фронт.
«З початку повномасштабного вторгнення більше ближчих боїв. Тобто стала більша кількість, наприклад, кульових поранень. Особливо на початку, коли ми працювали перших декілька місяців, була дуже велика інтенсивність, більша кількість поранених, більший ризик для життя, тобто кожного разу приїжджали, а на нас такими великими очима дивились, типу: «А ви що живі повернулись, як таке може бути?» Ну дійсно, кожного разу ми потрапляли в таку ситуацію, здавалося, що вижити в ній неможливо».
Фото: vogue.uaРазом з тим, Юля розповідає про випадок, коли медикам ледь вдалося врятуватися — вони наштовхнулися на ворожий танк.
«Це було пряме влучення танкового снаряда в авто. Я кажу водію, аби він не під’їжджав близько, зупинився десь за 100 метрів, тому що він і нас там одразу вб’є. Ми підбігаємо з машини, біжимо туди і бачимо, що там скелетів 100 і полум’я. Думаю, тут ніхто не вижив. Але коли ми вийшли з авто, я вирішила вийти на зв’язок по рації на тих хлопців, які їхали в цьому авто і виявилося, що вони дійсно вижили, вони вистрибнули, ми намагалися їх знайти. Цей танк бачив нас, і як мені сказали навіть деякі військові, то незрозуміло, що це був за танкіст, якщо ми вижили. Снаряд пролітав то перед авто, то позаду авто. Ми їздили, шукали хлопців. Воїнів тоді вдалося знайти і вивезти. Медики тоді теж повернулися неушкоджені».
Зараз медикиня ділиться, що поєднує фронт зі звичним життям. У Міністерство оборони України вони разом із Жіночим ветеранським рухом впроваджують жіночу форму. Зокрема, Юлія таки розпочала розробку власного бренду одягу.
«Нас вже запросили з показом у Париж. Буде окрема гілка одягу “Ветеран” це більш комфортна, повсякденна лінія, та окремо буде зовсім фешн-гілка. Це ми плануємо вийти на рівень “Dolce & Gabbana”, “GUCCI”. Ми так хочемо, а я вірю, що якщо ти чогось хочеш, то ти це можеш зробити», — розповідає жінка.
Фото: elle.ua
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!