Пані Інна понад 20 років прожила у своїй квартирі в Торецьку. Після повномасштабного вторгнення сім'я евакуювалася, а згодом від сусідів дізналась, що рідна домівка згоріла від влучання російського снаряда.
“Там народилась наша донечка”: як Інна Якушева з Торецька втратила дім
Інна Якушева — вчителька інформатики. Вона евакуювалась з Торецька у квітні, тоді, коли вдома вже не було ні води, ні газу. У своїй квартирі прожила 22 роки, а зараз разом із чоловіком та колегою винаймають житло та працюють дистанційно в Одесі, розповідає жінка проєкту «Свій дім».
«Мій дід приїхав із заходу України у Торецьк, який тоді був Дзержинськом, щоб підіймати шахти після Другої світової війни. Там була робота, тому що під землею є ресурси. Зараз головне — дочекатися миру. І там де є ресурсі, повинна бути й промисловість. Бо українську економіку самими ФОПами не піднімеш», — каже Інна.
Інна Якушева/фото: соцмережі жінки
Інна з донькою/соцмережі жінки
Через рік жінка отримала відео від сусідів, які залишилися у Торецьку. На записі - дім і дев’ятиповерхівка, розташована поряд у вогні. Будинок загорівся після влучання російського снаряда.
«Дивлюсь на фото — стіни є. Сподіваюсь, що держава допоможе все відновити. Вдивлялась у кадри, бо у місті залишилася наша сусідка. Я рахувала поверхи. Намагалась знайти саме п’ятий, щоб подивитись, чи ціла її квартира. Сусідка вийшла на звʼязок через два дні. Її з дитиною-інвалідом врятували з будинку, охопленого вогнем», — коментує Якушева.
Вчителька говорить стримано і без деталей, але після слів: «Там народилась наша донечка» вже не може стримати сліз.
«Ми з чоловіком одружилися та у 2001 році придбали окреме житло. У Торецьку воно дорого не коштувало, тож змогли назбирати гроші, допомогли й батьки. Квартира була двокімнатною з ремонтом, а з п’ятого поверху відкривався чарівний вид на маленьке затишне місто», — пригадує вона.
У квартирі згоріли й велосипеди, на яких Інна з чоловіком їздили на прогулянки й милувалися краєвидами рідної Донеччини.
Інна з учнями/соцмережі жінки
Для родини це вже другий переїзд з рідного міста — у 2014 у Торецьку з’явилися блокпости, тоді виїжджали до Бердянська. У липні дізналися, що місто було в тимчасовій окупації, а після звільнення одразу повернулися назад.
«Віддалені постріли були, десь на околицях. Потім ставало все тихше і тихше. З 2019 року нічого вже й не чули. Жили добре, працювали школи, садочки, шахти», — каже жінка.
Після повномасштабного вторгнення теж їхали на два місяці. Навіть не їздили додому за речами, бо знали, що повернуться назад, а тому й не просили, щоб щось передали. Думали, «як це потім назад везти?».
За словами Якушевої, в Одесі чудова природа, дивовижний захід сонця, але це не сприймається як своє. Тому що дім є дім.
«Якщо мене запитати про останній щасливий день у нашій квартирі. Думаю, що він попереду. Я дуже хочу повернутися. У 50 років важко починати щось у новому місті», — говорить пані Інна.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!