«У 2014 році, як і у багатьох, в мене був підйом почуття патріотизму. Було прикро за народ України, за те, що наша країна програвала за всіма фронтами. І багато хто тоді організувався і почав просто допомагати, займатися „волонтеркою“. Бо було відчуття відповідальності не лише за себе, а й за країну. І хотілося, знаєте, обламати ворога. І в тих умовах, в яких ми тоді знаходилися, зробити це вдалося доволі успішно», — пригадує Олександр.
Після закінчення служби Олександр Прищепа почав активно займатися громадською діяльністю: разом із побратимами створив громадську організацію «Покровська міська організація ветеранів та інвалідів АТО в Донецькій області», увійшов до складу Громадської ради при Покровській міській раді.
І впродовж декількох років втілює у місті різноманітні ініціативи, щоб активізувати патріотичну та ветеранську спільноту на Донеччині.
Зокрема, чоловік був співорганізатором святкування звільнення селища Піски від російських окупантів, благодійних акцій, поїздок ветеранів на різноманітні форуми, тренінги та патріотичні заходи по Україні.
Для того, щоб зробити життя у рідному місті максимально комфортним і безпечним, Олександр Прищепа вирішим балотуватися від партії «Європейська Солідарність» у депутати Покровської міської ради. Журналісти «Вчасно» розпитали кандидата про його плани.
— Чесно, ще деякий час тому я не хотів йти у депутати. Але до мене звернулися місцеві представники партії, з якими я раніше брав участь у патріотичних і волонтерських акціях, і зробили таку пропозицію. Я знаю цих людей давно, і щоб підтримати їх, вирішив балотуватися. Бо подивіться, хто в нас іде до влади, це здебільшого організовані бюджетники, адмінресурс, або партії, де зібрали вінегрет з людей з абсолютно різною ідеологією. Люди перефарбовуються, а єдиними проукраїнськими залишаються саме члени «ЄС». Серед нас є і атошники, і волонтери.
— Почнемо з інфраструктури. Не будемо казати та займатися якимись божевільним реконструкціями площі, а початково треба місто зробити комфортнішим. Якщо беремо дороги, то майже відсутня розмітка. Якщо беремо зупинки транспорту, то навіть немає виїзних карманів. Зараз осінь, підуть дощі, і люди змушені ховатися під деревами, поки чекають на транспорт, бо не облаштовані нормально зупинки.
Далі — відсипка вулиць, скільки вона нам принесла пилу. Треба використовувати більш раціональний підхід. Наступне — освітлення. Цим питанням займалася попередня влада, але у будь-якому разі це має бути планово йти далі.
Медицина. Я вважаю, за кошти міста необхідно закупити необхідне обладнання та навчити спеціалістів. Що стосується закупівель, то це кардіографи, інструменти для відслідковування тиску і так далі — це все зобов’язане бути за замовчуванням. За бюджетні кошти можна провести курси підвищення кваліфікації. Навчити, до прикладу, медичних сестер займатися простими лабораторними дослідженнями, тобто аналізами, тим, що не вимагає спеціальних вмінь. Це невеликі кошти, але після навчання, коли ці лікарі та медсестри отримуватимуть доплати, вони залишатимуться працювати, а не шукатимуть іншу роботу, більш вигідну за рівнем зарплатні.
Далі — лунають такі лозунги «Все найкраще — дітям». Але ж нічого не робиться. Реально: якщо ми робимо ремонт покрівлі в школі, ми не маємо на цьому зупинятися. Зробили кришу, перейшли до стін, ззовні «захистилися», пішли робити всередині.
У всіх розвинутих країнах харчування дітей безкоштовне. Так має бути і в нас. Ми платимо податки, так чому б не зробити для наших дітей безкоштовне харчування?
Далі — постійно запрошуємо до нашого міста зірок, я не проти, але ж може треба інвестувати в наші таланти? У нашій музичній школі є діти — справжні таланти, їх треба популяризувати. Нехай місто даватиме замовлення на виступи дітей із якимось модерновим матеріалом. За ті мільйони, які йдуть на виступи зірок, можна утримувати музичну школу.
Вода. Болюча тема для всього Донбасу, напевно. Тобто комунальне підприємство «Покровськводоканал» має займатися своїми прямими обов’язками, а не нарощувати стомільйонні борги.
У нас єдине місто, в якому немає комунального транспорту. Муніципальний транспорт — це ж дохід. Найпростіше — можна взяти автобус у лізинг, щоб за нього не відповідати. Але ж треба вміти заробляти, комунальний транспорт буде себе окупати на раз-два-три, це будуть надходження до бюджету.
— Я вважаю, що бюджет міста треба переглядати кожного місяця. Закінчився січень, з огляду на ті обставини, які в нас є, переглядаємо бюджет на березень та квітень. Щоб у нас не було так, що гроші лежать у бюджеті рік, і потім настає чарівний місяць грудень — і гроші починають імпульсивно списувати. Бюджетні кошти не повинні освоюватися абияк, потрібне планування.
Ще важливе питання — взаємодія з бізнесом. У всьому світі малий бізнес не є джерелом наповнення бюджету. Головна мета малого та мікробізнесу — це зайнятість населення. Це та вудка, за допомогою якої людина сама собі добуває рибу. У нас чомусь вважають, що всі, хто торгує у крамничках та на ринку — якісь олігархи, і що з них треба «стригти» кошти. Маємо в місті те, що всі хочуть піти у тінь. Високі ціни, низькі обороти та ніякого розвитку.
Тобто будь-яке питання повинно вирішуватися розумно: місто має бачити, звідки брати гроші, і, відповідно, раціонально їх витрачати.
— У нас триває війна. І кожне безвідповідальне рішення, кожний корупційний скандал навіть на місцевому рівні знижують потенціал країни в цілому. Знижує віру в нас наших союзників. Наприклад, нам надають підтримки американські військові інструктори, готові вчити наших бійців, але ж хлопець з Алабами не піде в окопи захищати Україну. Тому треба брати на себе відповідальність.
— Я не бачу якоїсь згуртованої команди таких людей, які можуть пройти. Навіть якщо це станеться, не для кожного прийняття всіх рішень у них вистачатиме голосів. Навіть якщо дивитися на Верховну Раду України, то, скажімо, у монобільшості не виходить приймати деякі рішення без таких партій як «Європейська Солідарність» чи «Голос». Тут так само, треба шукати рішення, домовлятися в інтересах міста та його жителів.
Нагадаємо, місцеві вибори в Україні відбудуться 25 жовтня 2020 року