У прифронтовому Щасті завдяки сенсорній кімнаті навчають дітей відчувати красу та позбуватися стресу

У місті Щастя Луганської області на базі дитячого садочка «Зірочка» для дітей з інвалідністю облаштували сенсорну кімнату «RAINBOW GAME». Такий проєкт у громаді реалізовувався вперше. Подібного обладнання та підходів для навчання та виховання дітей у місті ще не було. Кімната відкрилася у вересні і наразі користується значним попитом. Щодня її відвідують до тридцяти дітлахів.

«У нашому дитсадку знаходяться дві логопедичні групи, які відвідують діти з особливими освітніми потребами, — розповідає ініціаторка проєкту, керівниця ГО „Зірочка“, психологиня Ольга Назарова. - Так вийшло, що необхідні спеціалісти для роботи з такими дітками в нас були, а спеціального приміщення, де б вони могли ефективніше працювати з вихованцями — ні. Тому постала потреба облаштувати місце, де діти змогли б у невимушеній атмосфері зняти напругу, адже життя поблизу „лінії зіткнення“ накладає свої відбитки на емоційний стан».

Діти тут потребують особливої уваги дорослих та психологів. Здебільшого, малечу, що з народження чує вибухи та постріли, відрізняє тривожність і замкнутість. Через інтерактивні ігри, спілкування з однолітками та арт-терапію у Щасті навчають дітей позбавлятися пережитого стресу.

Мета сенсорної кімнати — стимулювати органи відчуття та одночасно заспокоювати психологічно. Вона охоплює зону, де дитина зможе почувати себе впевнено, комфортно та розслаблено.

«Більшість людей, що живуть вздовж „лінії зіткнення“, здригаються, коли чують гучні звуки. Це стосується як дітей, так і дорослих. Аби зняти цю напругу, ми багато малюємо. Так вони мають змогу виплеснути свої переживання на папір», — розповідає пані Ольга. - Також дітки досить сором’язливі. Щоб розвинути в них комунікабельність, ми граємо в спеціальні ігри, які навчають дітей взаємодіяти одне з одним, спілкуватись".

Через свою тривожність і замкнутість місцеві діти зазвичай неговіркі. Тут їм допомагають навчитись висловлювати свої думки і почуття, відкрито говорити про те, що дитині подобається, а що — не дуже.

Для розвитку дітей кімнату обладнали елементами для одразу декількох видів стимуляції: візуальної, слухової, тактильної та кінестетичної. Тут є бізіборди для розвитку мілкої моторики рук, світлова пісочниця, ігрові гірки, гойдалки, лампи з бульбашками, «світловий дощ» з фіброоптичного волокна і багато іншого, що викликає жвавий дитячий інтерес.

«Найбільше діти полюбляють сухий басейн із кульками і гімнастичний бокс. Там вони можуть вдосталь набігатись і награтись», —  каже Ольга Дмитрівна.

Ганна Запорожець водить свою п’ятирічну доньку на заняття у сенсорну кімнату вже півтора місяці. За своєї вродженої гіперактивності за цей час дівчинка стала зосередженішою і кожен раз із задоволенням відвідує заняття.

«Мені самій там цікаво, що вже казати про дитину, — зізнається Ганна. -Результатом ми дуже задоволені: гарні спеціалісти і сучасне обладнання. З дітками там розмовляють, спонукають до творчості та ігор. До того ж моїй дитині там подобається».

За словами психологині Ольги Назарової, уваги потребують не лише маленькі вихованці. Багато чого залежить від їхніх батьків, чий емоційний стан передається дітям. Тому члени ГО «Зірочка» вже провели низку тренінгів для підвищення батьківської компетенції.

«Я помічаю ці позитивні зміни у дорослих. Раніше вони були більш замкнуті, а тепер не бояться звертатися до спеціалістів і не соромляться спитати поради у психолога», — каже пані Ольга.

У «Зірочці» вже розробили план роботи у сенсорній кімнаті з дітьми та їхніми батьками на майбутній рік. Зокрема, до роботи тут залучать логопеда-дефектолога та асистента вихователя інклюзивного напрямку.

Цей проєкт реалізовувався ГО «Зірочка» за організаційної підтримки ГО «Взаємодія-Плюс» в межах національного проєкту «Децентралізація» та Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу.