Володимир Рибак / фото з відкритих джерел
17 квітня 2014 року в Горлівці проходив мітинг біля міської ради. Перед будівлею зібралися як проукраїнські містяни, так і люди з георгіївськими стрічками і правоохоронці.
У той день на будівлі міськради вивісили плакати «Донецька народна республіка», а замість українського прапора прихильники «русского мира» почепили прапор так званої «ДНР». Володимир Рибак зірвав прапор самопроголошеної «ДНР» та намагався повернути на місце український стяг.
За словами дружини Володимира, Олени Рибак, депутат намагався прорватися до міськради: він хотів, щоб тодішній міський голова Євген Клеп звернувся до мешканців міста і заявив про свою проукраїнську позицію. Але мер не вийшов до народу, а Володимира Рибака не пустили всередину будівлі.
Після цього мітингу Володимир Рибак більше не повернувся додому — його схопили невідомі люди в декількох метрах від будівлі міськради та увезли на машині.
Вже 22 квітня його тіло було знайдено в річці Казенний Торець біля смт Райгородок Слов’янського району Донецької області з ознаками насильницької смерті і було упізнано дружиною. Разом із ним було знайдено тіло студента Юрія Поправки. За повідомленням пресслужби МВС, «причина смерті обох загиблих — комбінована травма тіла внаслідок тортур, з подальшим утопленням ще живих непритомних потерпілих».
Тоді головний редактор Цензор. нет Юрій Бутусов повідомив: «Катували жахливо. Краще ці фото нікому не бачити. Це робили не люди, а звірі. Палили вогнем, різали ножами… Експерти показують — чисто „кавказький почерк“ … Є два свідки, які бачили, як катували цих людей у будівлі, яку контролювали „зелені чоловічки“, що саме вони охороняли кімнату тортур».
Служба безпеки України заявила, що до викрадення і вбивства Володимир Рибака причетні двоє громадян Росії: підполковник Ігор Безлер та Ігор Стрєлков. До сьогодні ніхто з вбивць Володимира Рибака не поніс покарання.
20 лютого 2015 року посмертно Володимира Рибака удостоїли звання Герой України та нагородили орденом «Золота Зірка» — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, проявлені під час Революції гідності.