ОПЗЖ на Луганщині: проросійський вектор, контроль над містами та «віджим» держмайна

З’їзд Партії Регіонів у Сєвєродонецьку у 2010 році виявився фактичною точкою неповернення. Політична верхівка та їх посіпаки на місцях відкрито заговорили про федералізацію Сходу України.

З’їзд Партії Регіонів у Сєвєродонецьку у 2010 році

Події осені 2013 та зими-весни 2014 стали першим підсумком діяльності «народних» депутатів від всіх «дочок» Партії Регіонів. Протягом восьми років неоголошеної війни росії проти України ані політичного, ані силового рішення припинення діяльності колаборантів з мандатами «Опоблоку» та ОПЗЖ не було.

Варто акцентувати, що за політиків від проросійських сил активно голосували мешканці регіону, адже великі підприємства у повальній більшості були підконтрольні саме їм. На додачу працювала проросійська пропаганда. 

20 червня 2022 року Восьмий апеляційний суд міста Львова заборонив партію ОПЗЖ, яка, маючи реінкарнаційний шлях від ВО «Центр» (1999 рік) до ОПЗЖ (2018 рік), об'єдналась із нардепами-перебіжчиками з «Опоблоку». Діяльність «Опоблоку» судовим рішенням було припинено 8 червня поточного року.

Петицію із формулюванням «Позбавлення мандату всіх депутатів від ОПЗЖ у Верховній Раді» було зареєстровано 16 листопада 2022 року — подав нардеп Олексій Гончаренко. За добу документ набрав понад 25 000 потрібних голосів. У петиції Гончаренко заявив, що представники ОПЗЖ ще до початку повномасштабного вторгнення активно пропагували «руський мир», неодноразово відвідували Москву та зустрічалися з представниками російської влади.

Коротке досьє топових нардепів, які належали чи були афілійованими до «Опоблоку» та ОПЗЖ, і відігравали роль у політичному житті Луганщини.

Юрій Бойко

Юрій Бойко / фото: Liga

Найвидатніший регіонал області у «післяєфремівські» часи (Олександр Єфремов — «регіонал», 14 лютого 2015 року був затриманий за звинуваченням «у сприянні сепаратизму, зазіханні на територіальну цілісність і суверенітет» України»).

Бойков був фактичним господарем Рубіжного. Політик відомий за справами «вишок Бойка». У 2011 році, обіймаючи посаду Міністра енергетики Украни, Бойко придбав бурову платформу сінгапурського виробництва не безпосередньо у заводу-виробника, а через посередника — британську компанію Highway Investments Processing, витративши на це на $400 млн, дорожче ніж у виробника. Другу платформу також було куплено через посередника. 18 червня 2014 року Генпрокуратура України розпочала досудове розслідування за даним фактом.

Бойко має почесне звання «Герой України», присвоєне йому Леонідом Кучмою у 2004 році. У 2003 році політик встановив тісні зв’язки із олігархом Дмитром Фірташем, з яким згодом стали кумами.

Бойко відомий привласненням рубіжанського заводу «Зоря». Також за часів міністерства політик привласнив казенне підприємство з виробництва вибухівки, партії якої, зокрема, йшли на російський ринок. Саме працівники підприємства згодом стали основними діячами топової проросійської фракції у міській раді Рубіжного.

У 2019 році Бойко разом із кумом путіна Віктором Медведчуком їздили до москви. Там вони зустрілися з прем’єр-міністром росії дмитром медведєвим та головою правління «Газпрому» міллером. В результаті ДБР відкрило справу через політ Бойка і Медведчука в москву за статтею «зловживання владою або службовим становищем».

Бойко і Медведчук у москві

Рік тому Бойко заявляв про готовність ОПЗЖ до «дипломатичних перемовин» з «лднр», дискредитуючи позицію України щодо російсько-української війни.

На третій день повномасштабного вторгення Бойко «засвітився» в ефірі головного пропагандиста кремля володимира соловйова: він іронізував над трагічною ситуацією в країні та поданням інформації українськими ЗМІ. 

Навесні 2022 року російська сторона вимагала від України визнання «лднр» та нібито призначенням Бойка на посаду віце-прем’єр-міністра. Про це у Твіттері заявляв журналіст Христо Грозєв із посиланням на свої «джерела» у російсько-українському політикумі.

Юлій Іоффе

Юлій Іоффе / фото: Парламент ЮА

Приближений до Бойка парламентар, у минулому — довірена особа Януковича на виборах 2010 року. Голосував за Диктаторські закони 16 січня 2014 року. За спостереженнями Комітету виборців України, неодноразово використовував адмінресурс на виборах до парламенту.

За даними руху «Чесно» — кнопкодав. А також фігурант антикорупційних розслідувань за фактом податкових зловживань, владних зловживань і тендерних махінацій.

Був засновником фонду «Кришталеве джерело», завдяки якому тримав під контролем електоральні маси в Рубіжному.

18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.

У серпні 2020 року став одним із ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. 28 жовтня КСУ оприлюднив скандальне рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування.

Через рішення КСУ всі справи щодо недостовірного декларування мають бути закриті. 

Сергій Дунаєв

Сергій Дунаєв / фото: comments.ua

Мав тісні зв’язки з Бойком та Олександром Єфремовим. Як і Іоффе, у 2014 році голосував за дикторські закони Януковича та ініціював подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. 

Сергій Дунаєв відомий своїми антиукраїнськими виступами. 9 травня 2015 року назвав терористів «днр» «героями». Однак невдовзі від своїх слів відхрестився, коли нардеп Олег Ляшко звернувся до Генпрокуратури з проханням розслідувати ці факти. Згодом Дунаєв взагалі заявив, що під «героями» мав на увазі військовослужбовців ЗСУ.

За повідомленнями луганських блогерів, у 2015 році у «лнр» Дунаєв відкрив бордель для обслуговування вищого керівництва «рєспубліки». За наявною інформацією Дунаєв для потреб борделю викупив під’їзд п’ятиповерхівки, де зробив євроремонт. На почесному відкритті були присутні тодішній голова «лнр» ігор плотницький, нинішній головний гауляйтер самоназваної леонід пасічник та інші. 

Дунаєві у ЗМІ називають одним із топових рекетирів Луганщини 90-х — політик був лідером ОЗУ «краснянє». Має цивільний шлюб із донькою Юрія Бойка.

9 травня 2019 року нардеп Дунаєв під Лисичанськом виступив під комуністичними прапорами на Привільнянському плацдармі. Прапори були взяті з експозиції місцевого ПК. Лисичани пов’язують Дунаєва із занепадом промисловості в місті.

У 2020 році афілійовані до Бойка, Іоффе та Дунаєва депутати потрапили до списків політичної партії «Слуга народу». Зокрема в перелік кандидатів до пропрезидентської партії потрапили працівники рубіжанської «Зорі», підконтрольної Бойку та ексдепутати від ОПЗЖ зі складу Рубіжанської міської ради.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!