Фото з особистого архіву Олександра Гряника
«Грян» любив активний відпочинок: плавав на каяках, катався на скейті, з батьками і сестрою часто складали пазли, а мандрівки містами України добирав під футбольні матчі — був фанатом «Динамо», розповідає Український ветеранський фонд.
Сам ходив у джунглі Мексики, не знаючи мови місцевих.
«Він кайфував від атмосфери подорожей. Не лакшері, а от щоб підірватись із рюкзаком, і поїхати. Він був прихильником такого. Часто ходив у гори, мріяв підкорити Еверест. У всіх to do list — подивитися музеї, у Саші — зійти на гору. Йому це поєднання з природою дуже подобалось», — розповідає про «Гряна» подруга Ольга в коментарі «Громадському».
У січні 2022 року після шести років служби в «Азові» Олександр Гряник звільнився з війська. Звільнився, але дуже себе картав, що не став до лав «Азову» ще в 2014-му.
Але вже 24 лютого почалося повномасштабне вторгнення. Хлопець спочатку бився на Київщині, згодом прорвався на гелікоптері у заблокований Маріуполь. Міг, звісно, не летіти. Але полетів — там же друзі. Родині не казав нічого.
Його земний шлях оборони обірвався 8 травня. Тіла Саші поки так і не знайшли.
Він міг спробувати евакуюватися із Маріуполя в кільці, бо отримав поранення в боях. Проте сказав, нехай замість нього полетить цивільний — він своїх хлопців не кине. Товаришам написав: «Я — не криса».
«Нам казали різне — то є тіло, то нема тіла, то бачили, то не бачили. То згорів, лишився один тільки попіл. Дехто говорив, що бачив череп на його ліжку, інший каже, може, хіба що зуби залишилися. Але їх ніхто там збирати не буде. Там же «днрівці», — каже мама Ольга.
Родина вже декілька місяців в усіх установах шукає інформацію та сподівається, що тіло знайдуть, зможуть обміняти.
Психологиня порадила рідним хлопця зробити ритуал прощання з Олександром та вважати цей день днем його смерті. Вони поїхали в будиночок, який колись сестра знімала з Сашком на Кіпрі, і закопали там під кипарисом «кіндерсюрприз» — «Грян» любив такі іграшки в дитинстві.
Але його небесний шлях лише почався — «Грян» береже нас з неба, наглядаючи за кожним: чи здобуваємо перемогу? чи живемо гідно? чи не порочимо цінності, за які тисячі лягли кістьми?