Волонтери на Донеччині щотижня стають цілями російських дронів чи опиняються за крок від загибелі, проте продовжують їздити туди, звідки люди хочуть врятуватися, і робити те, на що міжнародники не наважуються.
Як волонтери на Донеччині рятують з того світу людей і чотирилапих/Фото: БО "12 Вартових"
Сьогодні, 5 грудня, у світі відзначають Міжнародний день волонтера. З початку повномасштабного вторгнення волонтери стали одними з перших, хто почав забезпечувати потреби війська та порятунок людей і тварин. Гуманітарні хаби, які розгорталися лише за кілька годин у пустих приміщеннях, для багатьох стали символом надії, якій не давали зникнути благодійники.
На сьогодні волонтери на Донеччині продовжують рятувати людей, тварин та допомагати військовим обороняти регіон від російських окупантів. Фактично щотижня вони стають цілями російських дронів чи опиняються за крок від загибелі, проте продовжують їздити туди, звідки люди хочуть врятуватися, і робити те, на що міжнародники не наважуються навіть за умови броні та гарантій.
Зокрема, рятувальні виїзди гуманітарної місії «Проліска» у Костянтинівку росіяни ускладнюють вже місяцями. Спершу — обстрілами та дронами, які загрозливо «висять» над автівками. Невдовзі евакуації ускладнилися й тим, що окупанти почали розкидати по місту міни, які підривалася під колесами автівок. Окрім цього — на дорогах завжди чатували дрони-ждуни, готові атакувати бус за менш ніж 5 секунд.
Неодноразово волонтер Євгеній Ткачов та Богдан Їжаков потрапляли під мінометний обстріл. Один із них стався за участі журналістів «Вчасно», коли мікрорайон, з якого забирали місцеву жінку, обстріляли з артилерії.
Уже за кілька днів у Костянтинівці російський FPV атакував волонтерів. Протитанковий снаряд розірвався за 5 метрів від евакуаційного авто. Однак тоді автівка та волонтери вціліли. Проте менш ніж за кілька тижнів атака повторилася — цього разу російський дрон пішов на атаку волонтерського буса, в якому перебували й іноземні журналісти, свідомо, помітивши гуманітарні наліпки на ньому. Через це автівка понівечена й досі перебуває на ремонті, оскільки снаряд «прошив» броньоване авто спереду та ззаду.
Волонтер Денис Христов лише упродовж останніх місяців також неодноразово ставав ціллю російських дронів. Один з крайніх випадків стався 2 грудня, коли окупанти атакували евакуаційне авто й кілька разів заходили на «зачистку» волонтерів та цивільних, які хотіли евакуюватися.
Упродовж цього виїзду російські дрони фактично влаштували сафарі на волонтерів та цивільних. Людей, які їхали у підірваному автомобілі, наступний FPV намагався атакувати вже тоді, коли вони просто стояли налякані на вулиці. Те, що це були цивільні, було видно неозброєним оком: дідусь, який ледве пересувався, та жінка в яскраво-рожевій куртці. Люди їздили в Дружківку по пенсію.
Волонтерів та цивільних людей вивіз з прифронту волонтер Богдан Зуяков, який нещодавно провів рятувальну спецоперацію у тому ж місті. Зокрема, йому вдалося спустити з сьомого поверху понівеченої багатоповерхівки людей, які були там заблоковані через обвал будівлі. Це сталося. коли вони були вдома.
«Три дні порятунку, три години альпінізму, схованок від пролітаючих дронів та ризику залишитись там назавжди. Люди в безпеці, котик також з ними», — прокоментував тоді спецоперацію волонтер.
Пересування волонтерів прифронтовими містами Донеччини сьогодні - ризик, на який зважитися складно. Зокрема, у тих самих районах Костянтинівки, з яких продовжують евакуйовувати людей, вже помічають російських піхотинців.
Однак волонтери продовжують робити неможливе й заїжджають у ті населені пункти, які багато тижнів чи місяців до того були недоступні через щільність російських атакуючих дронів у небі. Зокрема, днями волонтер Леонід Номерчук організував заради неповнолітніх дітей евакуацію з Білицького, з якого крайня евакуація відбувалася ще кілька місяців тому. Евакуація з міста, до якого ворог підійшов впритул, готувалася кілька діб.
«Учора ми разом з хлопцями зробили те, що майже ніхто не робить у цьому світі. Наша евакуація в Білицьке планувалась ще п’ять днів тому, коли мені повідомили, що в місті ще залишаються діти, батьки яких переховують. Мали й адреси, й імена, тому почали організовувати поїздку. Завдяки тому, що наші друзі-військові прикривали нас від дронів, це вдалося зробити», — розповідає волонтер.
Крім того, ризикують волонтери не лише заради людей, а й заради тварин. Під обстрілами вони вивозять покинутих і поранених тварин у безпеку, під мирне небо, і намагаються дати їм те життя, на яке вони заслужили щонайменше тим, що вижили в пеклі.
«Ми ще не досягли того рівня, коли можна тримати work-life баланс і не дуже розуміємо, як це зробити у війні, де кожен день — то боротьба. Тому, за планом, кожного дня у нас — наша прекрасна робота. Кожного дня опікуємося нашими переселеними родинами та врятованими тваринами. Це займає багато часу та ресурсів, тому що «потокового» порятунку у нас немає - до кожної тварини ми відносимося дуже прискіпливо, навіть коли у нас їх 100 одночасно. Найскладніша та найчастіша заявка зараз, це з прифронтових територій Запоріжжя та Донеччини — «Люди виїхали, по селу бігають покинуті тварини, приїдьте, врятуйте!». Це не заявки, це крики душі.
Щобільше, ми не знаємо жодних команд, які можуть собі дозволити приїхати та збирати покинутих тварин по селах — за великим рахунком, для того навіть не треба їхати на фронт, достатньо озирнутися навколо себе. Немає куди забирати тварин, друзі. Гуртуйтеся, шукайте місця та рішення, ми вже давно за межею катастрофи — в сфері тварин точно", — каже засновниця благодійної організації «12 Вартових» Лала Тарапакіна.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!