29 років назавжди: «азовець» Дмитро Губарєв поліг у бою за Україну 

Він знайшов себе в «Азові», пише Український ветеранський фонд. 

«Коли у Діми питали, чому “Азов”, він відповідав: тому що тут є сильний дух, тому що тут найкращі… тут відчуваєш плече побратима, тут люди розуміють, що таке свобода і боротьба за неї», — згадує сина батько Валерій Ілларіонович.

У Дмитра були проблеми зі здоров’ям, він мав «білий білет» — але це не завадило йому вступити до лав «Азову» незадовго до початку повномасштабного вторгнення.

Опанував спеціальність парамедика, і вже на «Азовсталі», в заблокованому місті, займався евакуацією поранених на завод та надавав їм медичну допомогу.

Коли морпіхи з'єдналися на заводі з «азовцями», Дмитро замінив гранатометника після його загибелі.

22 березня він написав таке повідомлення одному зі своїх друзів: «Я нормально. Вчора мій розрахунок знищив ворожий катер. Вони наступають з усіх напрямів. Ми тут одні, допомоги немає, але ми наносимо їм ураження в рази більше».

15 квітня був останній бій Дмитра Губарєва — він загинув, отримавши смертельне поранення під час оборони «Азовсталі».

Товариш Дмитра згадує, що той не боявся смерті, а його девізом була цитата Епікура: «Поки ми існуємо, немає смерті, а коли є смерть, тоді немає вже нас».

Указом президента України від 17 травня 2022 року Дмитро посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.