В окупованому місті якість медицини, яку надають завезені з території росії лікарів, сягнула майже рівня «бога» — ті самовільно вирішують, кому скільки лишилося жити. І якщо у молодих маріупольців є бодай сили та час на обговорення та скарги, то пенсіонерам медики впевнено радять помирати.
Одна з лікарень Маріуполя, в якій ще донедавна приймали пацієнтів.Фото з місцевого телеграм-каналу
Цього місяця лікарі, яких окупаційна влада навезла в Маріуполь з територій російської федерації, б’ють «рекорди» за кількістю скандальних висловлювань в бік пацієнтів. Напередодні новорічних свят, скаржаться місцеві у розмові з журналістами «Вчасно», така поведінка набула стихійності. Як кажуть самі постраждалі та їх родини, це відбувається, зокрема, й через обіцяні в «днр» вихідні. Тому ніхто не хоче брати на себе клопіт догляду та лікування тих, кому, на думку лікарів, вже час помирати.
Маріупольчанка Катерина мало не втратила свою 85-річну бабусю через байдужість медиків у місцевій «екстренці». Коли у пенсіонерки заболіло серце — онука намагалася викликати бригаду їй на допомогу. Проте почула те, що досі, упродовж кілька днів, її не «відпускає».
«Ми викликали «швидку» — вона не приїхала. Диспетчер по телефону відмовила у приїзді, бо нібито у них не вистачає медиків, щоб виїжджати на всі виклики, «куди треба й куди не треба», — розповідає дівчина.
Катерина додає, що обурена тим, що медики на власний розсуд розпоряджаються тим, кому з пацієнтів треба жити, а кому — ні.
«Бабусі сказали, що їй треба перестати нервувати: «У вашому віці уже треба вмирати, а не боятися за внуків — ті «й самі виростуть», — обурюється дівчина.
Маріупольці скаржаться, що так звана медична система «республіки» настільки недієва, що навіть до терапевта вони готові йти на платні прийоми.
Юлія, мешканка Маріуполя, скаржиться: через місцевих медиків і її матір ледь не померла на її ж руках. Немала кількість надісланих скарг та істерики в телефонній розмові не дали жодних результатів, — окрім того, що її номер взагалі заблокували.
«Мама погано почувалася протягом трьох днів, щодня викликали лікаря. Якась бригада сказала, що в її стані нібито немає нічого страшного. А потім мама почала дуже погано розмовляти й показувала, що все болить. Учора вона пішла в кому. Я викликала швидку, але вони відмовилися маму транспортувати. Сказали, що в неї інсульт, і в такому віці - 87 років — це вже «кінець», сказали не нервувати й «не мучить ні її, ні себе». На мою незгоду — зібралися й поїхали, залишили маму вдома у стані «овоча».
А коли я зателефонувала в «швидку», щоб дізнатися номер екіпажу й поскаржитися в адміністрацію «днр», мені відмовилися це казати й заблокували мій номер", — розповідає історію своєї матері жінка.
На сьогодні її матір — у комі, й нарешті у медзакладі, але це «досягнення» — справа рук Юлії та ще кількох родичів, які «обривали» дзвінки приватних закладів. В результаті жінку вдалося помістити у лікарню в Донецьку, а туди — перевозити на вантажному автомобілі, облаштованому для перевезення маломобільних пасажирів. Однак це для неї означає немалі фінансові витрати, а через зволікання маріупольських медиків був втрачений час. Тож тепер жодних гарантій, що пенсіонерка виживе, немає.
У соцмережах маріупольську медицину вже давно поховали.
Сама Юлія додає, що й вона та її здоров’я теж страждали через недолугість місцевої медицини. Наприклад, зробити УЗД — те, що доступно в будь-якій цивілізованому місті - у Маріуполі справжній виклик.
«Треба було пройти УЗД вен. У поліклініці мені відмовили — сказали, що не дають „таким“ талони, а зробити знімок можуть тільки тим, у кого є група інвалідності. А як бути іншим? Чекати, коли і я стану інвалідом, щоб мені вже по факту зробили дослідження? А травматолог категорично не може призначити лікування без УЗД, у приватних клініках немає фахівців, які це роблять, або треба їхати в Донецьк і платити від 1,5 до 2 тисяч рублів за один знімок. Родичка поїхала на операцію до Білгорода, то там усі здивовані, адже у Маріуполі така суперська медицина, про неї на все „днр“ і росію хваляться! А насправді одна брехня, людей тут медицина вбиває - або якщо вона є, або якщо її немає», — обурюється жінка.
Маріупольчанка Вікторія ж зауважує, що їй з УЗД пощастило більше — ще рік тому їй вдалося знайти клініку в місті, яка змогла на це «спромогтися». Щоправда, лікарі та техніка, які це робили, були з росії - з Санкт-Петербурга. Проте записатися на саме дослідження їй взагалі не вдалося — хоч вона й записувалася за кілька місяців до часу необхідного візиту.
«Нібито лікарі є, обладнання є, а я навіть не змогла записатися на УЗД. Спочатку сказали, що на початок листопада запишуть, хоча дзвонила на початку липня. Потім — на початку серпня, і тоді мені сказали, що запису вже немає, все розписано. Хоча я ще в липні сказала, що в мене нога болить і розпухла, може бути тромб. А диспетчер мені каже, що вони — третя ланка медицини, до них тільки тоді можна звертатися, коли знаєте діагноз і якщо операція планова. А якщо мені терміново, то треба їхати в Ростов. Чомусь навіть Донецьк не згадала», — розповідає жінка.
Дехто з містян обурений: у бригадах «швидкої» немає навіть глюкометрів. І самі медики кажуть, що такого їм навіть не видають.
Окрім перерахованих проблем із госпіталізацією пацієнтів і неможливістю зробити найбільш поширені та потрібні дослідження, маріупольці страждають навіть через безпритульних собак. Хоч у цивілізованих країнах у випадку укусу собаки потенційний сказ відразу лікують, але у Маріуполі замість цього радять… відслідковувати пса та його життєдіяльність.
«Мого чоловіка вкусив собака на заправці. Поїхали у швидку. Там проконсультували, зробили уколи й сказали, що добре, що ми звернулися відразу й не затягували. Але через кілька днів, коли треба було робити укол за схемою, нам сказали, що ліків немає. „Ідіть стежте за собакою, чи жива“ — порадили. І пояснили це тим, що „якщо нам робитимуть уколи — то іншим їх не вистачить“. На щастя, собака жива. А що робити, якщо немає можливості відстежити собаку?» — розповідає Світлана Кадик, місцева мешканка.
Крім того, маріупольців тепер морозять на вулиці й не пускають всередину в медзаклад — настільки великі черги й небажання людей бачити хворих пацієнтів у коридорах. Тому мешканці на морозі очікують своєї черги до лікаря, який мав би їх вилікувати, а не «запускати» з вулиці.
«Лікарня Святителя Олексія. Злива, людей не пускають у двір. Всі стоять на вулиці. Просили в намети пустити людей, але нам сказали, що не можна. Стоїмо, мокнемо під дощем. Люди стояли під дощем понад дві години, а лікарі навіть прийом не починали. Та ж ситуація і з УЗД у пологовому — неможливо ні потрапити, ні зробити, ні „прочитати“ результат. А платне УЗД (лише знімок) коштує 3 тисячі рублів, не всі можуть заплатити таку суму», — скаржаться маріупольці у соціальних мережах.
Замість лікування — маріупольців тримають просто неба, під снігом і дощем, на морозі - в очікуванні того самого «лікувального» прийому.
Маріупольці обурені: те, що вони змушені їхати лікуватися у Тулу, Ростов, Таганрог (ніби вони живуть у забитому селі) — нонсенс. При тому, що в місті є лікарні та нібито навіть медики й деяке обладнання. Хоча усіх мешканців в окупації змушували швидко й примусово отримувати паспорт росії, нібито щоб отримувати якісну медичну допомогу.
«Це ще раз доводить те, що адміністрація не виконує своїх обов’язків, містом ніхто не займається. Лише наші землі дарують під іпотеку», — скаржаться маріупольці.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!