Окупаційна армія намагається дійти до Покровська, аби розпочати бої за місто. Однак росіяни не можуть прорвати оборону в районі Селидового, що призупиняє їх наступ.
Окупаційна армія намагається дійти до Покровська аби розпочати бої за місто/ Ілюстративне фото
В районі донецької операційної зони російське командування намагається залучити на суміжних флангах своїх угрупувань військ (УВ) «Центр» та «Юг» максимально можливий обсяг сил й засобів.
У рамках реалізації цього прагнення, противник, окрім раніше розгорнутих частин та з'єднань, додатково залучив значну частину свого 1-го армійського корпусу (АК), зі складу УВ «Юг». Про це інформує військовий оглядач Костянтин Машовець.
«На цей час противник намагається оточити наші війська на плацдармі, східніше річки Вовча, у напрямку на село Невельське. По суті, для того, аби вирішити „проблему південного флангу“ своєї 2-ї ЗВА, яка націлилась на Покровськ та Мирноград, командування противника силами УВ „Центр“ та „Юг“ створило ще одну, таку собі „тимчасову загальновійськову армію“, у складі армійського корпусу та танкової дивізії. Й це дає свої результати», — пише Машовець.
За його словами, передові підрозділи противника вже ведуть бої в місті Українськ. Ворог зумів витіснити ЗСУ південніше Новогродівки.
«Однак, найбільш неприємним, у цьому сенсі, є факт прориву передових підрозділів противника між Українськом та Селидовим, з боку Мемрика. Й хоча просунутись у саме місто Селидове з боку Михайлівки противнику приблизно — вже, як тиждень, не вдається, однак, цей прорив південніше міста все одно чутливо ускладнює загальну ситуацію з обороною. Особливо, якщо пригадати вперті та наполегливі атаки противника у напрямку Селидового з боку Новогродівки, через вже захоплену ним Маринівку, які тривають майже у режимі «нон-стоп», — пише Машовець.
Однак оглядач зауважує, що українське командування цілком усвідомлює усю серйозність нинішньої тамтешньої ситуації. Бо, очевидно, воно вже розпочало поетапне відведення своїх передових підрозділів зі всього Невельського виступу, аби уникнути їх оточення.
«Передові підрозділи ЗСУ відходять поступово, від рубежу до рубежу, ведучі вперті ар'єргардні бої в районі Галицинівки та північніше Красногорівки, — каже Машовець. — Ймовірно, вони спочатку відійдуть на рубіж Желанне Перше — Зоряне, а потім сконцентруються на рубежі Гірник — Курахівка, вирівнявши лінію фронту. При цьому, ключовим фактором для здійснення цього складного та важливого маневру є утримання під контролем ЗСУ Гірника. Якщо противник зможе його захопити найближчим часом, тоді ситуація „дуже різко“ й „дуже кардинально“ погіршиться».
Разом з цим Машовець зауважив, що загалом на Покровському напрямку, де оперують головні сили 2-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника, ситуація дещо втратила динаміку, попри інтенсивні штурми росіян і просування.
«Просування ворога тут мінімальні й переважно обмежуються двома ділянками — районом західніше Новогродівки, у бік Лисівки та Сухого Яру та, власне, самою Гродівкою, а точніше — її південно-східною частиною, — пише Машовець. — По суті, ЗСУ тут намагаються скористатися природним бар'єрним рубежем, який їм надають річки Журавка та Казенний Торець».
За словами оглядача, нині найбільш загрозливою у сенсі подальшого просування противника виглядає дирекція Новогродівка — Сухий Яр, де противник зумів просунутись у бік Лисівки, діючи вздовж річки Солона, це найближча до Покровська відмітка, до якої просунувся противник.
«Й хоча, очевидно, що зараз увага командування УВ противника „Центр“ переважно прикута до відтинку Селидове — Курахівка, де власне й точаться запеклі бої, сенс яких полягає у спробі противника відрізати наші передові підрозділи східніше рубежу Українськ — Курахівка. Однак, власне, на Покровському напрямку ситуація виглядає не менш складною, хоча зовсім не безнадійною, — додає Машовець. — Річ у тім, що очевидно, провести стосовно до міста Покровськ „класичну“ операцію „на обхід та охоплення“, на цей час, противник не може, по двох основних причинах».
Перша причина, за словами Машовця, полягає в тому, що поки тримається місто Селидове, гіпотетичний південний фас цього «охоплення» — під великим запитанням. Так само як «теоретично можливий» прорив противника до рубежу Мирноград — Малинівка, який отримає якісь реальні перспективи виключно у разі прориву противника за річки Журавка та Казенний Торець, що поки, жодним чином не проглядається.
«Тому, що залишається противнику? Правильно, продовжувати фронтальний „лобовий“ наступ у бік міста Покровськ з південно-східного напрямку, так — як він це робив до нинішнього моменту, вздовж залізниці Авдіївка — Покровськ, — пояснює Машовець. — Й ми таке саме вже десь бачили?! Вірно, те саме відбувалося й продовжує відбуватися в районі міста Часів Яр, на Краматорському напрямку, де противник „вперся лобом“ у канал „Сіверський Донець — Донбас“. Він не має можливості обійти місто, а ні з півночі, а ні з півдня, й був вимушений зупинитися. Ворог зумів ціною напруження всіх своїх сил „відкусити“ лише східний квартал міста, але не в змозі форсувати сам канал в межах міста».
За словами Машовця, допоки ЗСУ контролюють Селидове, а також район Шевченко — Чунишине — Даченське — Новий Труд та утримують позиції по річках Журавка й Казенний Торець, противнику залишається «прогризати» українську оборону у бік Покровська виключно по обох боках вище вказаної залізниці. Тобто діяти у порівняно неширокій смузі між річками Солоненька та Журавка, сподіваючись на те, що йому вдасться, зрештою, дійти до південно-східної та східної околиць Покровська й там «зачепитися».
«Й, судячи зі всього, російське командування цілком усвідомлює для себе усі принади такого становища. Саме тому, воно зараз, так „різко“, сильно та відчутно „переймається“ флангами свого угрупування, яке націлилось на Покровськ. Нікому не хочеться у відповідальний момент реалізації всього свого плану літньо-осінньої кампанії отримати раптовий та несподіваний „тичок“ у бік, на напрямку „головного удару“. Нехай, навіть, не дуже потужний, й нехай, навіть, лише з одного флангу», — пише Машовець.
За його словами, це, все одно, для змісту всього плану і його головного елементу буде вкрай відчутно. Особливо тоді, коли на його реалізацію, саме до цього моменту, вже було витрачено більшу частину сил й ресурсів, накопичених з такими складнощами раніше.
«Тому, основну спробу противника заволодіти Покровськом ми побачимо не прямо зараз, а трохи пізніше, — додає Машовець. — Й на сьогодні, існує дуже висока ймовірність того, що виглядати це буде саме так, як порівняно нещодавній „штурм“ міста Часів Яр в умовах існування Кліщіївського плацдарму ЗСУ».
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!