Дитячі долі, закатовані війною: сьогодні день памʼяті дітей, які загинули від рук російських окупантів

Кривава війна в Україні триває з 2014 року. З того часу і до 22 лютого 2022 року в Україні загинуло 152 дитини, а 146 зазнали поранень. З дня повномасштабного вторгнення російська армія вбила 550 дітей.

4 червня – День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України/ Фото: Вчасно

За офіційними даними на сьогодні 1394 дітей отримали поранення, понад 2000 зникли безвісти, 19 505 примусово депортовані до рф. Ці цифри не є остаточними, адже кількість вбитих, поранених та викрадених дітей на ТОТ достеменно невідома.

Донеччина за час повномасштабної війни втратила щонайменше 257 хлопчиків і дівчаток, які більше ніколи не відчують теплих обіймів батьків, не підуть до школи, не подорослішають та не створять родину. Вони назавжди лишаються в пам’яті рідних та знайомих.

З 2014 року росія нехтувала життями та безпекою українських дітей, бомблячи школи, дитячі майданчики та садочки, цивільні укриття, де знаходилися діти. Вчора, 3 червня, у селі Михайлівка від російської авіабомби загинув 12-річний хлопчик. І на жаль, цифра вбитих росією українських дітей постійно зростає…

Одним із перших від початку російської збройної агресії, хто загинув від рук окупантів став 16-річний Степан Чубенко із Краматорська. Хлопець був активною дитиною, займався футболом, писав вірші. Жодний шкільний захід не обходився без його участі.

Життя дитини стрімко розвивалося до поки в Україну не прийшли перші окупанти. У жовтні 2013 року Степан вже брав участь у марші УПА в місті Київ. Він був організатором і учасником проукраїнських мітингів у місті, разом з друзями носив воду, продукти, засоби гігієни військовим, які прибули до Краматорська з початком військової агресії рф; організовували акції з протидії проведенню незаконного референдуму.

На початку липня поїхав до Києва на Майдан. Мав бажання вступити до лав добровольчих батальйонів, але не взяли, бо неповнолітній

Наприкінці липня 2014-го Степан повертався до рідного міста і був затриманий незаконним збройними формуваннями так званої «днр». За жовто-блакитну стрічку, шарф футбольного клубу «Карпати» та проукраїнську позицію він був підданий знущанням і тортурам, відправлений до Горбачево-Михайлівки під Донецьком у розпорядження бандформування «Керч». Дорослі, озброєні бандити так боялися 16-річного хлопця, що били його зв’язаним, налаштували проти нього населення селища. По-звірячому замордованого підлітка розстріляли й закопали біля дороги. За інформацією свідків, Стьопа не плакав перед смертю та не просив помилування…

Ще одне дитяче життя забрала російська ракета 28 травня 2018 року у селі Залізне. Цього дня трагічно загинула 15-річна Дарина Каземірова на подвір'ї діда. За 3 м від дівчини розірвався 122-міліметровий російський снаряд.

Відомо, що окупанти тоді стріляли із підконтрольної бойовикам шахти Гагаріна. Трагедія у селищі Залізне сколихнула всіх жителів Донеччини. Всі знайомі та рідні Дар'ї пригадують дівчинку, як відкриту і життєрадісну дитину.

Напередодні загибелі дівчина готувалася до майбутніх іспитів та випускного. А 25 травня вона відсвяткувала свій 15 день народження. На жаль, через російських окупантів, він став останнім.

Ще одна доля дитини трагічно закінчилася через росіян в Авдіївці. 11 січня 2023 року 6-річна дівчинка Еля померла через серцевий напад. Дитина не витримала шквальних російських обстрілів по місту.

На той момент дівчинка мешкала в Авдіївці з бабусею, а мама перебувала за кордоном, тато помер. У той трагічний день в дитини почали німіти руки й ноги, але вона нікому про це не сказала.

Дитяче серце не витримало клятої війни, а рідні байдуже віднеслися до евакуації.

Ворожа ракета забрала життя й 8-річної Марії Маковій з Новогродівки. Окупанти вдарили С-300 по місту ввечері 30 листопада 2023 року. Ракета поцілила прямо по житлу сім'ї Маковій.

Тіло Марії на місті удару знайшли через чотири доби. Її батьків ідентифікували лише по фрагментах тіл.

Про дівчинку місцеві та рідні згадують, як про активну дитину, вона часто відвідувала бібліотеку, ретельно вибирала книги й ділилася з працівниками бібліотеки своїми враженнями, досягненнями, мріями, захопленнями, брала участь у різних бібліотечних заходах, танцювальних й художніх конкурсах. Досягала успіхів та розвивалася. Однак кляті окупанти зруйнували все відібравши її життя.

Від рук загарбників 22 березня 2022 року в Маріуполі загинула 8-річна Софія Амельчакова. Її життя обірвалося під завалами багатоповерхівки в Лівобережному районі разом з мамою та старшою сестрою.

Відомо, що Софія навчалась у третьому класі Маріупольської школи-гімназії № 1 та з ранніх років виявляла акторський талант. Займалася у місцевому театрі «Conception», де грала роль Люсі у виставі «Лев, чаклунка і платтяна шафа».

Викладачі згадують дівчинку, як щиру та добру дитину, яка ще на перших заняттях відзначилася своїм талантом.

На превеликий жаль, всі перспективи та плани на життя Софії обірвалися в один день від рук російських загарбників.

9-річну Вероніку Дегтяренко спіткала трагічна доля 25 квітня 2022 року. Вона загинула в Лимані від російської ракети.

Того дня дівчинка з рідними була у бабусі, яка мешкала у Південному мікрорайоні. Під час повітряної тривоги Вероніка з батьками прямувала у підвал будинку. Дівчинка бігла попереду. Ворожа ракета впала просто біля під'їзду п’ятиповерхівки. Вероніку відкинуло ударною хвилею. Вона отримала тяжкі травми. Довезти її живою до лікарні у Слов’янську не вдалося.

Дівчинка була єдиною донькою в сім'ї. У 2019 році вступила на навчання до Лиманського навчально-виховного комплексу «Гімназія-ЗОШ І ступеня» У школі її пригадують як відповідальною та вихованою дитиною.

Ще одне дитяче життя обірвалося 2 травня 2024 року від російського обстрілу в селі Мемрик. Того дня загинула 12-річна Анна Шаля з Новогродівки. Дівчинка з родиною приїхала до бабусі допомогти по господарству. А вже ввечері російська армія завдала удару по селу з РСЗВ «Град».

Ворожий снаряд поцілив по приватному сектору, влучивши у припаркований біля будинків автомобіль. Анна та її бабуся Світлана загинули на місці від отриманих травм. Маму Анни госпіталізували.
Дитина навчалася у шостому класі. Обожнювала тварин, займалась гімнастикою. Її згадують як життєрадісну та творчу особистість. Анна мала багато мрій та планів, які відібрали окупанти.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

2024 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2024 © ГО "Медіа-Погляд".

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev