Доля Авдіївського напрямку залежатиме від оборони та управлінських рішень командування — військовий оглядач

На Авдіївському відтинку тривають запеклі бої. Окупанти атакують Авдіївку в лоб біля Спартака, Кам’янки, тримаючи в тонусі сили, які зав’язані на безпосередню оборону самого міста, пише у щоденному звіті DeepState.

«На жаль, ворогу вдалося видавити наших хлопців з кар'єру біля Водяного. Тактичної цінності він не мав, бо з нього спостерігається лише південні вже окуповані ділянки. В такому положенні, якому він був останні місяці, взагалі викликає подив, як його вдавалося утримувати. В контексті оборонної операції, бігти повертати кар'єр не буде чимось правильним», — пишуть аналітики.

Ворог продовжує тиск в бік Сєверного та Тоненького. Атаки відбиваються. Окупанти зосереджують сили для нового удару, обираючи між північним та південним фасом. Ворог атакував лісосмуги між Мар'їнкою та Красногорівкою (М) — бої тривають.

«Зберігається важка ситуація практично на всій лінії зіткнення, окрім ДКУ. Ворог намагається досягнути результату біля Авдіївки та Куп’янська. Сили Оборони проводять титанічну роботу, відбиваючи численні атаки ворога», — підсумували DeepState.

Великі втрати не зупиняють росіян

Противник зазнає великих втрат на Авдіївському напрямку. Він залучив велику кількість особового складу. Попри це припинити штурми противник не може. Рівень втрат, на думку вищого військово-політичного керівництва противника, не є приводом для цього, пише військовий оглядач Костянтин Машовець.

«Очевидно, що Авдіївську наступальну операцію було сплановано і ретельно підготовлено противником, — пише Машовець. — Не для того, щоб її зупиняти після розгрому своїх батальйонів. Образно кажучи, російська „військова машина“ не зупиняється через „високу витрату палива“, або пару тріщин на лобовому склі. Це відбувається лише тоді, коли палива взагалі не буде або ламається якийсь ключовий механізм у ній».

За задумом російського командування завдання ворога полягало у початковій дезорганізації системи оборони ЗСУ на Авдіївському напрямі і досягненні якихось початкових, тактичних успіхів. Головне — примус українського командування реагувати у потрібному для росіян ключі, щоб воно залучило на цьому напрямі свої оперативні резерви.

«Доля Авдіївського району оборони багато в чому залежатиме не тільки від здатності ЗСУ утримувати свої позиції на цьому напрямку, завдаючи противнику великих втрат, що перевищує його боєздатність. Залежить й від якості та ефективності управлінських рішень командних структур обох сторін. Причому, як поточних, так і тих, що стосуються реалізації замислів і планів», — додає військовий оглядач.