«Є ті, що чекають „звільнення“, але більшість — щирі українці, які не хочуть покидати дім»: як живе прифронтове Очеретине під щоденними авіанальотами росіян

В Очеретиному залишаються жити близько 300 осіб. Росіяни щодня скидають на голови людям по кілька авіабомб. Однак попри це виїжджати місцеві не поспішають.

В Очеретиному залишаються жити близько 300 осіб/ Колаж "Вчасно"

Прифронтове Очеретине щодня піддається російським обстрілам. Після взяття окупантами Авдіївки, Очеретине стало наступним пунктом, куди вони намагаються пробратися.

«Для них зручно рухатися по прямій, там буквально три кілометри — й можна буде захопити Очеретине. Однак поки що там немає певних рухів у бік міста. Вони намагаються, але не можуть», — про це розповідає журналістам «Вчасно» волонтер Максим Чечиков. Він час від часу їздить у прифронтові міста, аби доставити гуманітарну допомогу та евакуювати людей. Нещодавно волонтер побував в Очеретиному.

За його словами, росіяни знищують місто по тій самій тактиці, яка застосовувалася в Авдіївці. Вони постійно обстрілюють місто авіабомбами.

«Ситуація важка. Прилітає щодня і навіть у стабільний час, — каже волонтер. — Ми були в місті й потрапили десь об 11 ранку під авіанальот. Буквально за 20 хвилин вони скинули п’ять авіабомб по 500 кг. Люди кажуть, що так кожен день, в один і той самий час, а буває. що й ввечері повторюють».


В Очеретиному в таких умовах залишаються близько 300 місцевих жителів. Проживають переважно у приватних секторах, є ті, хто лишається у багатоповерхівках.

«Люди живуть завдяки гуманітарній допомозі. Однак там ще працює навіть магазин. Є генератори й холодильники. На полицях є ковбаса і сири й інші продукти, — розповідає волонтер. — У них є змога під'єднатися до Starlink військових і працювати, увімкнувши термінал. Люди розраховуються картами, на які надходять виплати».

Разом з цим у місті є люди, котрі мають автомобілі, вони зазвичай їздять у Покровськ за 30 км, й там знімають кошти й закупляють необхідні речі.

Медичною допомогою в Очеретиному займається військова адміністрація. Вони вивозять людей і надають меддопомогу.

Однак попри такі складні умови життя люди, як майже у всіх прифронтових зонах, не поспішають виїжджати.

«Скільки б часу не пройшло, на прифронтових територіях завжди буде одна й та ж сама причина — „це мій дім, я тут народився“, — каже Максим. — Тут люди лишаються віком за 40, вони прожили тут все життя. Вони не знають і не розуміють, як і куди їхати. Також тут є й ті, котрі піддалися ще з 2014 року російській пропаганді і чекають якогось „звільнення“ з іншої сторони. Але більшість щиро й відкрито ходять з українськими прапорами й не їдуть нікуди, бо це їх дім».




Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

2024 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2024 © ГО "Медіа-Погляд".

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev