Маріупольчанка Марія створила проєкт, де збирає історії мешканців міста, які втратили дім. Його назва «Ключі від Маріуполя» символізує зв’язку чи один ключ від рідного дому, які бережуть на згадку мешканці, які втратили рідний дім.
Маріупольчанка Марія створила проєкт, де збирає історії мешканців міста, які втратили дім/колаж Вчасно
Марія Адаманова народилася та виросла у Маріуполі. Після початку повномасштабного вторгнення жінці довелося покинути місто.
«Нас було 9 людей у автівці, 2 собаки і 2 коти. Виїжджали ми 16 березня, а дістатися підконтрольної території Україні змогли лише 29 березня. Весь цей час ми перебували в різних місцях чи селищах біля Маріуполя, були в Бердянську. Дорога пролягала через ворожі блокпости, тому шлях був доволі складний, ми потрапляли і під обстріли, доводилося спілкуватися з російськими покидьками, тому приємного було мало», — розповідає жінка.
Ще в квітні вона якось знайшла ключі від рідної квартири в кишені портфеля. Тримати зв’язку було особливо щемко, адже домівка згоріла.
Пост та сторіз в Інстаграмі підтвердили цю думку. Понад 100 людей відповіли мешканці Маріуполя, що теж бережуть свої ключі від дому, якого нема. Тому так з’явилася ідея для проєкту — хотілося зібрати історії та розповісти про рідне місто та його сильних жителів якомога більшій кількості людей.
«Моя подруга Юля займається дизайном, також відгукнулася однокласниця та ще одна подруга, написали просто люди, яким сподобався проєкт. Зараз я перебуваю в Німеччині, тут познайомилася з дівчатами, які теж з України, але вже живуть тут кілька років, вони долучилися і помагають мені з перекладом».
Юлія Бузиннік, дизайнерка проєкту
Зараз проєкт зібрав близько 30 історій. Усі дуже різні за своїм емоційним складом. Адаманова ділиться, що опрацьовувати ці історії це глибока емоційна робота як для волонтерів, так і для тих, хто її розповідає.
«Запит іде завжди від людини. Не хочеться лізти комусь в душу, примушувати когось до чогось. Також не хочеться, аби люди на цьому спекулювали. Коли ми тільки додали пост, ми отримали коментарі, що ви там топчетеся на чужому горі. Але це взагалі не так. Проєкт це лише спосіб дати людям змогу висловитися. Все йде від чистого серця. Перед публікацією я завжди запитую, чи можу я людину тегнути, чи може вона хоче залишитися інкогніто, як вона хоче бути записана, адже не всі хочуть розголошувати своє ім'я та прізвище, але всі розуміють, що про це треба говорити, аби ще більше людей дізналося про Маріуполь і те, що тут відбувалося».
Авторка проєкту стверджує, що його головний задум більш про емоційну складову. Людина розповідає історію та відчуває полегшення.
В майбутньому волонтери в межах проєкту планують провести виставки, щоб поділитися історіями містян і зібрати кошти на гуманітарні потреби деокупованих міст та селищ України, які постраждали від війни.
Якщо ви хочете долучитися до проєкту, розповіді та світлини можете надсилати в Telegram @adamanova або за номером
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!