ВІДЕО. "Коли ми зрозуміли, що вільні від російського ярма",- краматорчани згадують про окупацію у 2014 році

Зранку 12 квітня 2014 року представники терористичної організації "Донецької народної республіки" зі зброєю в руках встановлювали у містах Донеччини триколори, передає ІА "Вчасно".

«Зелені чоловічки» на вулицях, встановлення влади двоголового герба Росії та скидання синьо-жовтого прапора під ноги. Таким назавжди запам'ятають мешканці цих трьох міст прихід "руської весни".

Їм пощастило, окупація тривала недовго — 85 днів, а от у інших містах Донеччини вона продовжується й досі.

Слов'янськ був захоплений 12 квітня, коли так звані ополченці зайняли адмінбудівлю, проголосили свою владу та призначили мером міста бойовика В'ячеслава Пономарьова.

13 квітня було оголошено про проведення АТО. Українським військовим вдалося взяти під контроль територію на горі Карачун, так як вона мала стратегічне значення через розміщення на ній телевежі.

Тоді саме в боях за Карачун українська армія понесла значні втрати. А лави терористів поповнювались щодня: спочатку їх нараховували до 160 осіб, а потім їх число збільшилось до 1800 людей.

5 липня бойовики вийшли зі Слов'янська та передислокувалися до Горлівки та Донецька, залишивши після себе заміновані залізничні сполучення, поля та автомобільні мости.

Згодом все це буде розміновано, будинки, які підлягають відновленню — відремонтовано, а тим, хто втратив нажите роками майно, доведеться через суди добиватися компенсації. Але це не найстрашніше, гірше, коли українці на своїй землі у гонитві за російською ідеєю втратили найцінніше — життя та своїх рідних.

У Краматорську все розпочалося з мітингу, коли від мера міста Геннадія Костюкова вони вимагали визнати «ДНР».

Проте, не дочекавшись відповіді, самостійно вивісили прапор самопроголошеної республіки на будівлі виконкому. Потім розпочався штурм відділу поліції.

Так званих "народних ополченців" на той час нараховувалось близько 300 осіб. З початку бойових дій вони активно використовували мирне населення для блокування українських армійців, хоча більшість містян їх не підтримувала. Після захоплення адмінбудівель прихильники «ДНР» почали споруджувати барикади та встановили блокпост біля військового аеродрому.

Згодом із Слов'янська до них приєдналося 28 озброєних бійців, після чого їм вдалося повністю взяти місто під контроль. Таким чином невеликому збройному формуванню вдалося захопити місто.

Краматорск захвачен боевиками. Май 2014 года. Фото: Артем Гетьман"Цей день я пам'ятаю добре. На площі стояв натовп людей зі зброєю. По них було видно, що вони не місцеві, їх годинники показували російський час, вони не знали міста, тому весь час розпитували, як пройти до тієї чи іншої будівлі,- згадує краматорчанка Віра.- Ми на це все дивилися й не вірили, що це відбувається у нашому місті".

15 квітня підрозділи українського спеціального призначення звільнили аеродром від проросійських бойовиків. Згодом "немісцеві цивільні" разом із кримінальними ватажками з Донецька блокують українських десантників.

Колоні з трьох БМД вдалося прорватися, решта — шістнадцять одиниць броньованої техніки було віддано ворогу. Після чого 25-а окрема повітряно-десантна бригада була розформована. Почалися бої. Українська армія 25 травня обстріляла вогневі точки противника з повітря. А вже 10 червня під час боїв за Краматорськ ворог поніс значні втрати.

5 липня Краматорськ був звільнений.

"Десь два-три дні йшли бої, було дуже страшно, техніка гуділа і вночі, і вдень, ми сиділи у підвалі і не знали що буде далі.  Як раптом ополченці тихо, зібравшись до купи, пішли з міста. Вони як прийшли тихо, так тихо й пішли" — згадує краматорчанин Володимир.

"Коли ми зрозуміли, що ми вільні від російського ярма, то зібралися на площі. Несли у кого були українські прапори. Для нас це був як ковток свіжого повітря, як нове життя, яке ми так чекали, — згадує мешканка Краматорська Олена. — Потім місто почало потроху відходити від тих жахіть, які ми пережили".

Краматорськ було звільнено від бойовиків слідом за Слов`янськом 5 липня 2014 року/ фото: dn.depo.ua

Точилися бої і за Дружківку. Було знищено 50 бойовиків та 150 отримали поранення. Наразі й досі тривають судові справи, щодо самопроголошення республіки та люлей, які посягалися на територіальну цілісність України.

Щодня співробітники СБУ виявляють так званих ополченців, які стояли на блокпостах, захоплювали адмінбудівлі та перебували у складі збройних формувань.

Також відкриті судові справи щодо мерів міст та чиновників, які сприяли проведенню незаконого референдуму.

Недбале ставлення до своєї країни, мови та символів несе за собою важкі наслідки, коли з'являються окуповані території та лінія фронту, коли гине молоде покоління, яке повинне було жити та розвивати свій рідний край.