«Люди просто звикають до війни»: як Слов’янськ живе за кілька кілометрів від фронту, та чому люди не поспішають виїжджати

Російські війська посилюють обстріли Слов’янська, який залишається одним із найбільших прифронтових міст Донеччини. У громаді зростають темпи евакуації та діє обов’язковий виїзд сімей із дітьми з окремих районів. Попри щоденні удари, у місті досі живуть понад 41 тисяча людей, а деякі мешканці навіть після евакуації повертаються додому.

У Слов'янській громаді залишається приблизно 41,5 тисячі людей./ Фото: "Вчасно"


Місто Слов’янськ на Донеччині розташоване орієнтовно за 12 км від лінії фронту. Через тиск окупантів кількість обстрілів по громаді збільшилася. Ворог б'є щодня, а подекуди — по кілька разів на добу. Про це у коментарі «Вчасно» повідомила радниця начальника Слов’янської міської військової адміністрації Світлана В’юниченко.

«Б'ють по-різному. Останніми днями додалося РСЗВ. Воно й раніше було, але не так часто. Зараз помітили таку тенденцію, що більше використовують РСЗВ і менше „шахедів“. КАБи як були, так і залишилися. За день буває по сім разів б’ють, а буває й один, але стабільно щодня», — каже Світлана В’юниченко.

У громаді нині через обстріли посилюється евакуація. Загалом тут ще залишається приблизно 41,5 тисячі людей.

«Посилення евакуації є, але вона поки що не така, як була у 2022 році, коли залишалося приблизно 18 тисяч людей. Станом на перше березня в нас було близько 50 тисяч жителів, а тепер — 41 тисяча, тобто люди виїжджають. Приблизно за тиждень від нас їдуть 800−900 осіб. Але все ж таки ще залишається велика кількість людей у місті», — зазначає радниця начальника Слов’янської міської військової адміністрації.

«Люди їдуть у різні області залежно від наявності вільних місць»

За словами Світлани В’юниченко, половина людей, які евакуюються, виїжджають самостійно, ще частина користується послугами адміністрації.

«Через наш транзитний пункт у місті виїжджають і люди з інших громад, де вже взагалі погана ситуація. Це і Миколаївська, і Лиманська, і Святогірська, і навіть Краматорська громади. Тобто їх спочатку привозять до нас, а вже автобусами забирають до Лозової, а далі — на розселення, — каже Світлана. — Кожного разу люди їдуть у різні області залежно від наявності вільних місць для безкоштовного поселення. Як правило, це західні області, а також Одеська, Кіровоградська, Полтавська та інші».

Водночас через загострення безпекової ситуації в окремих районах Слов’янської громади діє обов’язкова евакуація сімей із дітьми. Вона поширюється на мікрорайони «Східний», «Семенівка» та «Високоіванівка», звідки вже евакуювали всіх 96 дітей.

На сьогодні загалом у громаді залишається ще 3461 дитина.

«Зону евакуації додатково розширили на три мікрорайони — „Черевківку“, „Хімік“ і „Словкурорт“. Станом на 5 червня там проживало 366 дітей. На сьогодні там проживає 240 дітей — це 194 родини. Уже 126 дітей виїхали», — каже Світлана В’юниченко.

«Люди просто звикають до війни та обстрілів й живуть так»

Після евакуації трапляються випадки, коли люди повертаються додому з різних причин. Хтось приїжджає поховати родичів й залишається, а хтось просто не зміг жити на новому місці.

«Спочатку злякалися, виїхали, а потім повернулися, бо вирішили, що сьогодні не стріляють, і можна залишитися. Хтось приїхав, наприклад, тому що родичі загинули чи просто померли, треба поховати й залишилися, — каже Світлана. —  Хтось повернувся без пояснення причин: побули десь, не сподобалося, не можуть так жити й повернулися. Тому що, звичайно, це важко. Особливо якщо це люди старшого віку. Ми ж не пропонуємо їм окреме житло. Якщо йдеться про державне поселення, то часто доводиться жити з чужими людьми, іноді там дві родини живуть разом, і це важко. Люди похилого віку звикли господарювати у себе вдома. Вони спробували, їм не сподобалося, і вирішили, що будуть помирати вдома. Ви ж бачите: така ситуація виникла не сьогодні, усе відбувалося поступово, і люди просто звикають до війни та обстрілів й живуть так».

Держустанови працюють, комунальні послуги теж є

Попри небезпеку, яка нависає над жителями громади, тут триває життя. Для людей доступні всі державні установи, працюють магазини, банки, поштові відділення та аптеки.

«Єдине, що закрите, — це пологове відділення, але закрили тільки акушерське. Тобто все, що стосується пологів і дітей. А гінекологія та інші відділення працюють. Жінки можуть отримувати допомогу, лікарі залишаються на місці», — додає Світлана В’юниченко.

Крім цього, у громаді є газопостачання, електроенергія та водопостачання, хоча інколи вони працюють із перебоями.

«Зараз у нас немає світла в більшій частині наших міст на Донеччині. Але це не означає, що його просто вимкнули й все: його полагодять і дадуть. Наприклад, там, де знаходиться наша адміністрація, нещодавно вже відновили електропостачання», — каже В’юниченко.

Понад 3 тисячі пошкоджених домівок

Поки місто намагається жити, ворог поступово руйнує місцеву інфраструктуру. Станом на сьогодні пошкоджень вже зазнав 381 об'єкт соціальної інфраструктури — це лікарні, школи, дитячі садки, клуби, кінотеатри тощо.

«Ще 3262 об'єкти — це житлові будинки. У відсотках у нас пошкоджено 56% багатоповерхівок і приблизно 20% приватних осель. Також постраждали п’ять об'єктів критичної інфраструктури», — додала Світлана В’юниченко.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

2026 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2026 © ГО "Медіа-Погляд".
Ідентифікатор медіа R40-05538

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev