«Як це не дивно, сьогодні шахтарські колективи стали головними носіями ідеї нашої незалежності», — писав один з львівських журналістів у 1991 році.
На порубіжжі 1980-х-1990-х років Донбас зробив гідний внесок у набуття Україною незалежності. Про цікаві історичні факти йдеться у брошурі «Донбас»: переPROчитання образу", створеній за матеріалами Українського інституту національної пам’яті.
Корпоративні інтереси шахтарів збіглися тоді з інтересами національно-демократичних сил, і шахтарські страйки стали важливим чинником розвалу СРСР та постання суверенної української держави.
Невдоволення шахтарів загостренням соціальноекономічних проблем і неспроможністю союзного та республіканського керівництва їх вирішити було головною причиною страйку, який стихійно розпочався 15 липня 1989 року на шахті Ясинуватська-Глибока в Макіївці Донецької області. Його підтримали на інших підприємствах, і 25 липня по всій Україні страйкувало вже до півмільйона гірників.
Масовість шахтарських протестів / фото з відкритих джерел
Вимоги шахтарів / скріншот з брошури
Вимоги шахтарів / скріншот з брошури
Страйк, що почався з виголошення економічних вимог, швидко переріс у багатьох містах у політичний. У Стаханові Ворошиловградської області страйкарі виступили за відставку місцевого партійно-радянського керівництва, негайне скликання позачергового пленуму міськкому партії та сесії міськради. Шахтарі змусили піти у відставку кожного третього директора шахти, багатьох партійних і радянських керівників. На кінець липня 1989 року владі вдалося вгамувати страйковий рух на Донбасі, пообіцявши виконати вимоги гірників. Одним з важливих результатів шахтарських страйків стало ухвалення 3 серпня 1989 року Верховною Радою УРСР Закону «Про економічну самостійність України».
Шахтарський мітинг біля Донецького обкому партії / фото: miningwiki
Перший Всесоюзний з'їзд шахтарів, що проходив у червні 1990 року у Донецьку, висловив недовіру вже не лише уряду, а й правлячій партії, відкрито заявивши, що КПРС не є партією, яка відображає інтереси робітничого класу. Оголошений шахтарським з'їздом страйк 11 липня, який підтримали демократичні сили всієї України, показав значне зростання робітничого руху. Страйкарі вимагали департизації виробництва, правоохоронних органів, армії, націоналізації власності Компартії. Показовою була вимога негайного прийняття Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України. Це вже був рух робітників не в рамках системи, а проти неї як такої. Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 року дала поштовх для об'єднання всіх демократичних сил республіки в їхньому прагненні реалізувати задекларовану мету. І шахтарські страйкоми і національно-демократичні партії виступали за самовизначення України.
1 березня 1991 року розпочався загальний страйк донецьких шахтарів, до якого приєдналися робітники вугільних підприємств з інших регіонів України. Серед основних політичних вимог шахтарів Донбасу було надання конституційного характеру Декларації про державний суверенітет України.
Демонстрація шахтарів-страйкувальників Донбасу в Києві на Хрещатику, 1991 рік / фото: Wikimedia
«Ми вже не просимо, а вимагаємо відставки Михайла Горбачова і розпуску парламенту. Ми хочемо тепер незалежності України, власної Конституції, власної банківської системи», — промовляв робітник шахти ім. Стаханова Нагорний.
Страйком цієї шахти звернувся до населення Галичини із закликом об'єднати дії у боротьбі за реальний суверенітет.
Аналізуючи участь шахтарів у політичних акціях 1991 року, львівський журналіст В. Терещук писав: «Як це не дивно, сьогодні шахтарські колективи стали головними носіями ідеї нашої незалежності. За кілька тижнів Донбас українізувався так, що львів'яни, на мою думку, ризикують втратити пальму першості у національно-визвольному русі».
На Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року взяли участь 76,73% виборців на Донеччині та 80,65% на Луганщині. Підсумок: за результатами голосування на Всеукраїнському референдумі за проголошення незалежності проголосувало 83,9% виборців у Донецькій області та 83,86% — у Луганській.
Примітно, що на Донеччині в референдумі взяло участь 2 957 372 осіб — це була найбільша кількість виборців серед інших регіонів України.
Фото: архіви ДонОВА