Місія нездійсненна? Або яких чиновників хочуть бачити жителі Донеччини
Державні службовці та працівники органів місцевого самоврядування — це ті люди, які відіграють провідну роль при реагуванні на кризові виклики на кшталт пандемії вірусу, масштабної пожежі чи терористичного акту. Поширена думка, що державна служба та місцеве самоуправління часто стають осередком схематозу та розквіту корупції. Чи підтверджуються ці стереотипи в Донецькій області — далі у матеріалі «Вчасно» в рамках проєкту «Змінити Донеччину».
Дайджест тенденцій Донеччини: чиновники-хамелеони та корупціонери
Проаналізуємо деякі «зашкварні» події за участі можновладців, які мали місце в Донецькій області. Все це відбувається на очах у мешканців регіону, які потім складають своє враження про представників влади.
Корупційні скандали
У регіоні постійно спалахують корупційні скандали за участю держслужбовців. Серед свіжих епізодів — розслідування правоохоронцями можливої розтрати коштів при поставці системи моніторингу якості повітря в області. За даними слідства, чиновники регіонального центру поводження з відходами, який був створений Донецькою обладміністрацією, у змові з однією фірмою штучно завищили ціни на обладнання та послуги в більш ніж 2 рази. Розслідування по справі тривають.
Взагалі діяльність деяких співробітників Донецької ОДА вже кілька років викликає купу питань від громадськості. Корупційні скандали постійно супроводжують чиновників Департаменту екології та природних ресурсів, який витрачає мільйони бюджетних коштів, а ситуація з екологією в регіоні лише погіршується. Більшість тендерів ДонОДА на будівництво або реконструкцію чомусь виграють підрядники, які є фігурантами кримінальних проваджень з ознаками корупції. Також тендери найчастіше виграють фірми, які мають відношення до кіл спілкування мерів міст та нардепів від Донеччини.
Довгобуди стали вже невід'ємною частиною життя Донеччини. І найбільш дратує громадськість те, що майже ніхто за це не покараний.
ЧИТАЙТЕ: Опорна школа-довгобуд: на Донеччині одіозній фірмі виділять ще 39,5 млн грн на ремонт
ЧИТАЙТЕ: На Донеччині розслідують багатомільйонні розтрати під час будівництва 21 амбулаторії
На зловживаннях попадаються і керівники міст. Наприклад, міського голову Добропілля Андрія Аксьонова правоохоронці звинувачують у службовому підробленні та привласненні майна.
За версією слідства, Аксьонов, користуючись службовим становищем, підписував табелі обліку робочого часу з неправдивою інформацією про відпрацьовану ним кількість годин. Так він хотів приховати факт своєї регулярної відсутності на роботі для поїздок в анексований Крим.
Андрія Аксьонова правоохоронці звинувачують у службовому підробленні та привласненні / фото "Вчасно"
Заплямована репутація
На шостий рік війни управлінцями в містах Донеччини лишаються люди, які відкрито підтримували антиукраїнські настрої. І знову все це також відбивається на тому, як сприймають люди представників влади на містах.
Наприклад, у Покровську управління сім’ї, молоді та спорту очолює місцевий депутат Олександр Швайко, який занесений до бази центру «Миротворець» як активний учасник подій «русской весны» 2014 року. Його виступи бачили на власні очі місцеві мешканці.
У Покровську управління сім’ї, молоді та спорту очолює місцевий депутат Олександр Швайко, який занесений до бази центру «Миротворець» як активний учасник подій «русской весны» / фото: www.06239.com.ua
Ексочільник Дружківки, а нині народний депутат Валерій Гнатенко є фігурантом розслідування Служби безпеки України — у травні 2014, коли місто було захоплене бойовиками, він сприяв проведенню незаконного референдуму. Але це не завадило йому будувати свою кар'єру в українській владі.
Як розповідають мешканці Дружківки, Гнатенко швидко переорієнтувався під час виборів. У 2019-му році він балотувався від органічної для себе Опозиційної платформи — За життя. Хоча за декілька місяців до цього фактично він і його люди очолювали штаб Петра Порошенка. Такі розворити на 180 градусів нікого в Дружківці не здивували.
Попри розпочате СБУ кримінальне провадження щодо співпраці мера з бойовиками, Гнатенко якимось чином уникнув покарання. Також у Дружківці близькі до його родини фірми вигравали вигідні тендери.
Голова громадської ради при Донецькій облдержадміністрації Антон Воронов розповів, як очільник Лиманської громади Петро Цимідан у 2014 році брав участь в організації незаконного референдуму.
Ще не бувши головою ОТГ, Цимідан як депутат Донецької обласної ради голосував за проведення незаконного голосування. Після цього вже на сесії Лиманської міської ради курував місцеві процеси з проведення злочинного референдуму.
«Ще у 14-му Цимідан надав бойовикам свої два готелі. В одному був їхній штаб, а інший перетворили на блокпост, один із найбільших на той час», — каже Антон Воронов.
Приховати події минулого таким людям допомагає такий собі інстинкт хамелеона — «перефарбування» у патріотів.
Підтримував Антимайдан та проросійські настрої в 2014 році і очільник Димитрова (наразі — Мирноград) Руслан Требушкін. Потім він очолив Покровську міськраду. Політичні погляди цього представника місцевої влади змінювалися стільки разів, що йому можна віддати перше місце серед політичних перебіжчиків Донеччини. Спочатку він підтримував експрезидента Януковича, потім одягнув вишиванку та дякував Порошенку, потім зняв вишиванку та почав жалітися, що його утискали. А потім згадав, що при регіоналах та Януковичі було краще, після цього він підтримав владу Зеленського.
До того ж, цей молодий активний мер також заповзято організував фінансування з бюджету фірм та підрядників зі свого кола спілкування, витрачав багато грошей на власний піар та фінансування київського шоубізу, поки в місті залишалася купа невирішених місцевих проблем. До речі, Руслан Требушкін та його підлеглі чиновники були фігурантами кримінальних проваджень, але як і багато інших представників влади, залишилися непокараними. Наразі Требушкін є народним депутатом.
Закритість та відсутність діалогу
Риса, яка об’єднує багатьох місцевих чиновників Донеччини — це скритність. Деякі посадовці, які відповідають за розпорядження коштами, вважають, що витрачання бюджетних грошей — якась засекречена інформація.
Хоча навряд комусь зашкодить відповідь на питання, скільки грошей було витрачено з бюджету міста на, скажімо, реконструкцію спортивного майданчика. Але саме таку інформацію чиновники відділу освіти Покровська відмовилися надавати на запит журналістів «Вчасно». При тому, що бюджетні кошти не є їх власністю, та громадськість має право знати, яким чином вони витрачаються.
Ще поширена проблема — відсутність ефективного діалогу між місцевими чиновниками та громадянами. Наприклад, у все тому ж Лимані комунальне підприємство без будь-яких консультацій із громадськістю замовило встановлення пам’ятника загиблим у війні на Донбасі військовослужбовцям в рамках реконструкції місцевої площі за 35 мільйонів гривень.
На переконання місцевих активістів, пам’ятник дуже нагадує монумент воїнам-інтернаціоналістам, встановлений у нині окупованому Донецьку. Водночас у громади був свій проєкт, який чиновники проігнорували.
Оцінка від людей
Роботу місцевих та обласних чиновників опитані нами жителі чинного центра області — Краматорська — оцінюють по-різному. Є як позитивні, так і негативні відгуки.
Переважна більшість людей хочуть бачити місцевих та державних службовців максимально близькими до народу. Мешканці міст хочуть, щоб їх чули, щоб з ними радилися при ухваленні тих чи інших рішень, розуміли їх потреби.
Скільки отримують місцеві та державні службовці Донеччини?
Пересічним громадянам достеменно невідомо, скільки осіб працюють у тому чи іншому органі державної влади, та скільки вони отримують. Юристка ГО «Сильні громади» Наталія Рижкова роз’яснила, що заробітна плата як державних службовців, так і службовців місцевого самоврядування складається з:
1) посадового окладу — основна заробітна плата;
2) надбавки, премії — додаткова плата;
3) інших виплат.
Схеми зарплат формує Кабінет міністрів України. Невисокі посадові оклади деякі чиновники доповнюють різноманітними надбавками та преміями. Однак заробітна плата пересічних держслужбовців на місцях невисока — близько 4−5 тисяч гривень. І в більшості з них немає підстав та умов для преміювання чи надбавок.
Джерелом зарплат державних службовців є державний бюджет. Фонд оплати їх праці формується і за рахунок коштів, які надходять до держбюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. До речі, нам вдалося з’ясувати зарплати за минулий рік топчиновників Донецької обласної державної адміністрації:
Джерелом зарплат місцевих чиновників є місцевий бюджет. Їх зарплату визначає сам орган місцевого самоврядування на основі, зокрема, і схем Кабміну.
«Встановлення доплат та надбавок до посадових окладів, преміювання, виплата грошової та матеріальної допомоги голові міської ради здійснюється за рішенням міськради», — підкреслює Наталія Рижкова. Міський голова, у свою чергу, приймає рішення про премії, доплати та надбавки своїм підлеглим. Присвоєні міською радою премії та надбавки очільникам міст Донецької області інколи сягають 200%.
А як платять чиновникам та держслужбовцям за кордоном?
Як йдеться у матеріалі Transparency International Ukraine, у Данії заробітна плата залежить від бюджету: чим вищі економічні показники, тим більше заробить чиновник.
У Новій Зеландії рівень зарплат формується разом із держслужбою статистики. Там рахують спеціальний індекс вартості робочої сили й за формулою визначають, скільки отримає службовець.
Питання оплати праці чиновників Сінгапура прив’язане до їх успішності на цій посаді. Наприклад, до 50% зарплати чиновника у Сінгапурі буде залежати від того, чи досяг він цілей, передбачених цією посадою.
У сусідній Польщі зарплати топчиновників регулюються законом, який був виданий ще 1981 року. Заробітки чиновників прив'язані до прожиткового мінімуму, і вона становлять понад вісім прожиткових мінімумів.
Висока зарплата — не запобіжник корупції
Ілля Суздалєв / фото з особистого архіву Іллі СуздалєваОчільник представництва телеканалу «Белсат» в Україні Ілля Суздалєв працював у державному секторі три рази. Крайня посада — заступник начальника управління інформаційної політики та з питань преси Донецької ОДА в 2013—2015 роках.
Однією з основних проблем галузі він називає відсутність фінансової вмотивованості звичайних людей йти на держслужбу.
«Рівень оплати праці більшості чиновників, які на щось впливають, не є адекватним. Наприклад, у низових районних чиновників там усього 5 тисяч заробітна плата. І ми розуміємо, що закон забороняє їм десь підробити навіть легально. Людина має зробити вибір — на цій посаді щось придумати, скажімо, якісь вигоди, або жити на ці 5 тисяч гривень», — розповідає Ілля Суздалєв.
Рівні зарплатні та відповідальності несумісні: «Людина підписує різні тендери на мільйони, але при цьому отримує зарплатню в 2500 грн, керуючи цілою галуззю. З фінансової точки зору державна служба завжди була непривабливою», — розповідає Ілля Суздалєв.
За його словами, раніше на Донеччині, як і в усіх інших регіонах, на державну службу часто йшла «золота» молодь для престижного статусу, або люди передпенсійного віку задля того, щоб вийти на гарну чиновницьку пенсію. Деякі йшли на службу свідомо не за зарплатою, а розуміючи, що десь зможуть взяти більше, «порєшав» якісь питання.
Зараз менше можливостей для корупційних схем, бо і держава і законодавство змінюються, з’являється більше інструментів контролю на кшталт відкритих реєстрів.
«Усе залежить від людей. Якщо у людини навіть буде зарплата 100 тисяч, але виникне спокуса ще мільйон вкрасти, і буде розуміння, що це можна зробити, то вона візьме цей мільйон. Зарплата — це теж не запобіжник корупції. Але це можливість для тих людей, які хочуть жити чесно та дійсно щось змінити», — каже він. Але одночасно з рівнем зарплати має підвищуватись і рівень відповідальності.
Державна служба здорової людини
Сучасне українське суспільство переважно не поважає держслужбовців. І це зрозуміло — за останні роки ця професійна діяльність стала асоціюватися з корупцією та відсутністю реальних справ для покращення життя людей. До того ж, всі бачать, що представникам влади дозволено все і майже нікого не карають за порушення законів.
У кожному місті Донеччини, як і в інших містах України, створюється коло друзів мерів. Зазвичай воно складається з керівників правоохоронних органів, прокуратури, суддів, директорів великих підприємств. Ця дружба тримається на взаємовигідних умовах: ти — мені, я — тобі. Вона не тримається на тому, щоб зробити життя в місті кращим, вона враховує інтереси окремих людей. І все це знають, і бачать мешканці міст та селищ; бачать, як зростають статки чиновників, як бюджетні кошти отримують їх прихильники, як судді та правоохоронці разом з мером гуляють в ресторанах, а потім неможливо довести порушення закону керівниками міста.
Дуже поширена практика заохочень тих, хто під час виборів підтримує когось із кандидатів. Зазвичай переможець роздає посади саме за це, а не за професійні якості та бажання чесно працювати на державу. Виживання в державних структурах має свої правила: якщо ти начальник — ти вже правий, і неважливо, що твоя думка не має логіки або якогось розумного пояснення.
Поодинокі спроби чесних людей щось змінити у держслужбі або у місцевих органах самоврядування закінчуються тим, що їх виживають з колективів, або людина йде сама, втративши надію на зміни.
Але сьогодні ще знаходяться такі відчайдушні люди, які йдуть на держслужбу та намагаються щось змінити в країні. Активіст руху «Сильні громади» Павло Островський із громадського сектору пів року тому перейшов на службу в державній структурі. Працює PR-менеджером в ProZorro.
Фото: https://dou.ua
Павло розповідає, що робота на держпідприємстві допомагає реалізувати себе та змінювати країну на краще.
«Якби мені рік тому сказали, що я буду працювати в державному підприємстві, то відповів би: „Та ну, навряд чи“. Громадський сектор, активізм, адвокаційні кампанії — все це було таким зрозумілим, і не хотілося щось міняти. Але коли побачив цю вакансію в ProZorro, подумав, що можу бути тут корисним, і це та реформа, яку ми просували ще як громадські активісти на Донеччині, Луганщині та Дніпропетровщині», — розповідає Павло Островський.
За його словами, за пів року роботи він побачив, що на державному підприємстві можуть бути створені всі умови, які стимулюють робітників виконувати поставлені задачі.
«Це насправді можна назвати державною службою здорової людини. Бо дуже здорова атмосфера в колективі, ставлення до співробітників. Ми спілкуємося з колегами, навіть із гендиректором на „ти“, маємо таку взаємоповагу і розподіляємо завдання щотижня», — ділиться Павло.
Працівники ProZorro об’єднані спільною метою — відстоювати гарну репутацію підприємства, яке відоме вже далеко за межами України.
Фото: https://dou.ua