На Курахівському напрямку мова вже йде не про утримання міста, а про організований відхід ЗСУ, — військовий оглядач про ситуацію на відтинку

Російські окупанти ведуть активний наступ на Курахівському й Времіївському напрямку Донеччини.

Зокрема, нині командування противника має на меті ліквідувати Курахівський виступ ЗСУ, але не одним «ударом», а поетапно, пише військовий оглядач Костянтин Машовець у своєму аналізі.

За його словами, нині на Курахівському напрямку є дві особливо небезпечні ділянки. Перша — це рубіж Новотроїцьке — Шевченко — Відродження — Даченське, південніше Покровська. Друга «вкрай проблемна» ділянка це — південна частина Курахівського виступу, де передові підрозділи противника просунулись у напрямку Дальне — Успенівка.

«Росіяни фактично „вивалились“ на тили наших підрозділів, які продовжують оборонятися, як в самій Успенівці, так й східніше неї. Також зважаючи на те, що противник вже веде бої за Константинопольське та практично зайняв Сухі Яли й Трудове, то ситуація там цілком вкладається у термін „критична“. Адже розмір „коридору“ по якому, очевидно, ще можлива якась подоба МТЗ наших підрозділів східніше Успенівки, або їх відхід у північно-західному напрямку не перевищує 1.5 км. Фактично, Успенівка (й відповідно дорога через неї, точніше дві її вулиці) прострілюється суцільно — як з півночі, так й півдня», — пише Машовець.

Він також зазначає, що у самому Кураховому бої ще тривають, але противник вже зайняв більшу частину центру. Напередодні цього ворог зайняв Старі Терни, в районі дамби Курахівського водосховища, чим суттєво ускладнив можливий відхід наших передових підрозділів з Курахового на Дачне.

«Таким чином, не зважаючи на успішну оборону ЗСУ в районі селищ Зоря та Сонцівка, що, при умові збереження цілісності нашої оборони на р. Сухі Яли, ще давало шанс на утримання Курахового, противник просто обійшов цю ділянку», — додає Машовець.

Загалом, на Курахівському напрямку, за словами оглядача, мова вже не йде про утримання власне самого Курахового чи району південніше нього. Тут йдеться про планомірний та організований відхід ЗСУ на рубіж Слов’янка — Петропавлівка — Шевченко — Зеленівка. При цьому, аби це здійснити більш-менш вдало, потрібно буде село Дачне утримувати якомога довше.

«Й знову ж-таки якщо й в цьому разі, знову «посиплються» фланги, як це трапляється майже «всю дорогу» після Авдіївки — це буде не «кінцева зупинка», — коментує Машовець.

Времіївський напрямок

На цьому відтинку зараз в «центрі уваги» район села Велика Новосілка, на якому «повисла», за словами Машовця, уся наша оборона південніше цього селища.

«Після того, як передові підрозділи зайняли село Благодатне, підійшли до села Велика Новосілка впритул зі сходу, а далі противник прорвався в село Новий Комар, то питання утримання Великої Новосілки різко загострилось, — пише Машовець. —  Його трохи вдалося ЗСУ розрядити шляхом пари вдалих контратак в районі села Новий Комар, відкинувши передові підрозділи противника східніше. Однак, до цього противник встиг зайняти села Роздольне, тому навряд чи це — його крайня спроба „охопити“ український район оборони в селі Велика Новосілка з півночі й півдня одночасно».

Одночасно з цим противник поступово просувається й західніше річки Мокрі Яли. Однак, очевидно, що командування УВ противника «Восток», сконцентрувало основні свої зусилля східніше річки, тому темпи просування дещо пригальмовані.

«Крайнім часом, взагалі усе вилилось у спорадичні невдалі спроби пробитися з боку Старомайорського на Сторожове, в обхід Макарівки, — додає Машовець. — Очевидно, найближчим часом за село Велика Новосілка розвернуться вперті та жорсткі бої, бо від цього, явно залежить — чи зможе противник організувати та провести подальший наступ у бік села Розлив та Багатир.

У підсумку Машовець зазначає, що наступ противника, який мав усі перспективи перетворитися у його оперативний успіх, зусиллями російського командування почав «фрагментуватися» у якісь окремі тактичні завдання.

«Противнику ще вдається прориватись на тактичному рівні на якихось окремих ділянках та відтинках, але, як правило, це вже виливається у „відтіснили на пару км“, а ось оперативно-тактична „результативність“, цих успіхів, вже виглядає достатньо дискусійною, — зазначає Машовець. — Робиться це все вкрай повільно, із чималою кількістю втрат. Противник повзе якимись „ривками“. Ще місяць тому, ці „ривки“ хоч були систематизованими, зрозумілими й вкладалися у якусь оперативно-тактичну логіку, прослідковувався задум, була очевидною наявність у противника якогось відповідного плану. Але зараз, я так сказати не можу».

На решті напрямків, за словами Машовця, поставлене завдання — «наступати, спираючись на внутрішні резерви». Невдовзі росіянам доведеться оцінити «результативність», а головне подальшу перспективність активних дій на кожному з цих операційних напрямків. Особливо у порівнянні із тими, де вони протягом літньо-осінньої кампанії наносили «головний удар», аби визначитись — куди далі, власне, доцільніше гатити ці самі «резерви та ресурси»…

«Й у зв’язку з цим зовсім не гарантовано, що „основними“ залишаться саме нинішні - Покровський, Курахівський чи Времіївський. Нагадаю, на відміну від чималої кількості наших вітчизняних експертів, які вважають, що „путін, навіть не може сформулювати конкретних цілей війни“, він насправді їх вже окреслив. Це ті самі „умови“ за яких він згодний сісти за стіл перемовин, тобто — Крим та чотири області: Донецька, Луганська, Херсонська та Запорізька, — пише Машовець. — Це і є його мінімальні результати війни, до яких він буде прагнути. І саме вони будуть вже визначати у стратегічному сенсі спрямованість, зміст та обсяг планування та організації дій російського війська, протягом наступного етапу війни, на „нижніх“ рівнях».