Найбільший у країні асортимент ножів: як майстер з Краматорська відновлює свою майстерню на Прикарпатті

Олексій Ровдо — з Донеччини. Ножі захоплювали чоловіка з дитинства, тому коли у нього з’явилася можливість поїхати у Костянтинівку та подивитися, як виготовляє вироби талановитий майстер, він одразу погодився.

«Тут мені сказали, якщо я приїду, то мені виділять цілу добу. Тобто, це не година і не дві. Я прибув, і весь день цей майстер мене навчав, розказував, показував, як це робиться. Тому, коли я повернувся додому, то одразу почав сам щось робити, викладати свої вироби на форуми, аби люди оцінювали їх», — розповідає журналістам «Вчасно» Олексій.

Таким чином майбутній підприємець почав виготовляти власні ножі. З часом почали з’являтися клієнти, друг Ровдо, який був підприємцем, запропонував зробити сайт для виготовленої продукції.

Відтак, до 2014 року у Олексія назбиралася база клієнтів. Сайт з виробами теж давав свої результати і приводив нових людей. Однак, виробництво ножів залишалося лише хобі, попри основну роботу.

Власна майстерня

Все змінив початок війни у 2014 році. Довелося переїжджати — тоді з захопленої окупантами Макіївки чоловік евакуювався до Краматорська. Спочатку пробував працювати на підприємствах, а потім зрозумів, що не хоче і не може працювати на когось. Зокрема, час від часу телефонували клієнти, питали про ножі. З того, що встиг вивезти з дому, чоловік почав знову пробувати виготовляти вироби. Усе зароблене з кожним днем вкладав у нове обладнання і матеріали. Так, у Краматорську в Олексія з’явилася ціла майстерня із 15 працівниками.

Тепер майстерня — найболючіше питання для Олексія. Раніше в майстра був принцип — усіх людей, яких брав на роботу навчав «під себе», тобто кожному самостійно пояснював специфіку роботу. Іноді це займало рік, іноді два-три роки. Чоловік каже, що він не працює за гроші, а заради задоволення. Тому хоче, аби люди теж отримували задоволення від праці.

Вироби Олексія Ровди / фото з архіву майстра

Найбільший у країні асортимент ножів

«Простіше сказати, з чого я не роблю ножі. У мене є вироби зі звичайної деревини, наприклад, від дуба, граба, до бивнів, екзотичної деревини, синтетичних чи натуральних матеріалів. Я можу вразити кого завгодно. Наразі у мене найбільший асортимент в Україні. Я не прив’язуюсь до конкретної моделі, мені цікаво щоразу пробувати щось нове. Наприклад, поєднувати різні матеріали, використовувати різні сталі. Доступ до матеріалів у мене теж є», — ділиться чоловік.

Прикладів чи референсів того, як буде виглядати ніж, майстер не шукає. Стверджує, що йому цікаво самому розробляти концепцію. Починати з розробки фурнітури, яка виливається з кольорових металів, розробляти проєкт, моделювати його, а потім це виростає у якийсь особливий незвичайний ніж.

Ціна одного виробу становить від двох тисяч гривень до двох тисяч доларів. Олексій розповідає, що покупці — майже всі чоловіки.

«Зазвичай по розмові відчуваю, що хоче чоловік купити. Я намагаюсь завжди запитувати для чого будуть використовувати ніж чи кому його будуть дарувати. І потім вже у результаті ми вирішуємо, що зробимо чи підберемо для клієнта. Мені дуже цікаво саме зрозуміти кожного клієнта, аби допомогти йому зробити правильний вибір».

Фото з архіву майстра

Дехто з працівників майстерні переїхав до Коломиї

Переїзд у 2014 році був важчим для чоловіка, ніж у 2022. Довелося покинути батьківський будинок, у якому жили. Олексій розповідає, що зробив там колосальний ремонт, працював над ним, тому покидати місце було дуже важко.

Однак, коли почалося повномасштабне вторгнення, підприємець був готовим до переїзду. Будинок цього разу вже нічого для чоловіка не означав. Однак, була своя майстерня, власне приміщення, яке він обладнав та зробив зручним для роботи.

Територія майстерні у Краматорську «Завдання, коли я облаштовував майстерню, було таке, щоб мої хлопці та дівчата хотіли йти на роботу з будь-яким настроєм. А приміщення було настільки класне і красиве, аби їм не хотілося звідти йти. Для цього я зробив усе. Зробив територію зеленою, тут були хвої, ландшафтний дизайн, зокрема зробив зручними умови праці для кожного».

Після 24 лютого майстерня працювала ще кілька днів. 25−26 лютого Ровдо повідомив усім, що виробництво зачиняється.

На початку повномасштабного вторгнення возив продукти військовим

«У Краматорську почали базуватись різні підрозділи і я допомагав як міг. Тут я виробляв протитанкових їжаків, готували їжу хлопцям. В одного підрозділу не було кухні, а вони стояли на блокпостах. Виявилося, що вони збиралися жити на сухпайках. Я відповів, що такого не буде. Тому кожного дня в себе вдома на кухні готували перші-другі страви і возив на блокпости хлопцям поки була можливість. Мама готувала, я закупляв продукти. Окрім того, кожного дня ще й хотілося якісь смаколики їм купити».

Врешті Олексій вичерпав усі ресурси. Фінансів ставало менше, тому треба було думати, що робити далі. Паралельно з тим, виявилося, що підрозділ, якому допомагали, якраз організував собі кухню, тому допомоги підприємця більше не потребували.

Хлопці, з якими працював Ровдо, сказали, що йому краще вивезти сім'ю з міста, бо якщо окупанти зайдуть, то можуть нашкодити. Чоловік з 2014 року тісно допомагав армії, відповідно всі про це знали. Відтак, 8 березня вирушили в дорогу. Спочатку вирішили вивезти дітей.

«Їхали, можна сказати в нікуди. Хотів спочатку їх відвезти і повернутися в Краматорськ. Але поки ми їхали, я зрозумів, що треба таки щось зробити із майстернею. Ми дісталися до Львова, я подивився, чи зможу знайти приміщення, однак на той час з цим було дуже важко. Тоді я зателефонував до свого клієнта в Коломию, а той запросив до себе, сказав „Приїжджай, щось придумаємо“. Тоді він спочатку знайшов нам квартиру, де в однокімнатній нас було три сім'ї, семеро дорослих і троє дітей», — згадує підприємець.

Пізніше Олексію вдалося познайомитися з місцевими, які допомогли знайти приміщення під майстерню. Локація була в центрі міста за нормальну оплату, до того ж власники входили у становище кожного місяця, якщо не було чим платити за оренду.

Виробництво одного ножа може становити пів року

Зараз майстерня нарешті закріпилася і потрохи відновлює роботу. Тут працюють батьки Ровдо, його дружина, яка займається інтернет-магазинами, та ще п’ятеро працівників.

Олексій розповідає, що декілька разів пробував подаватися на гранти, але виграти не вдалося. Врешті, він зрозумів, що втомився від заповнення документів та відвідування онлайн-конференцій, тому хоче лише працювати.

Зараз у підприємця є сайт із виробами, нещодавно його переформатували, зробили україномовним. Також працівники намагаються підтримувати Фейсбук-сторінку, викладати найцікавіші моменти з виробництва. Безпосередньо в майстерні діє продаж товарів. Тобто концепція така, що людина має змогу прийти, обрати матеріали, тоді їй швидко створюють модель ножа, аби клієнт міг його потримати, подивитися, вказати свої виправлення і тоді виріб уже корегують.

Загалом виробництво одного ножа замає від трьох днів до пів року. Майстер пояснює, що все залежить від самого виробу. Іноді буває, що ідея тільки з’явилася в голові, тоді її починають «розкручувати», реалізовувати, виготовляти фурнітуру, це може замати багато часу, буває, що по шість місяців минає.

Про адаптацію на Прикарпатті

Зараз майстерня працює на двох генераторах. Вимкнення світла ускладнюють роботу, але не припиняють її. Деяким працівникам також важко адаптуватися до нового міста. Виникають проблеми із переходом на українську, дехто просто хоче додому. Однак, сам Олексій стверджує, що точно планує залишатися вже в Коломиї.

За словами Ровдо, адаптація в Коломиї минає для нього успішно. Розповідає, що у нього не має часу «розгойдуватись».Попри те, каже, що раніше в новому місті бували випадки, що в людей виникало упереджене ставлення до нього через те, що він зі Сходу, має «донецькі» номери на автівці. Однак, Олексій легко знаходить спільну мову з такими людьми.

Чоловік каже, що після цих всіх переїздів у нього була мрія, аби квартира в Коломиї стала вже останнім місцем, де нарешті оселяться. Батьки Олексія теж переїхали за кілька тижнів після початку повномасштабної війни. Зараз у них теж є власна квартира у місті, тому життя для сім'ї поволі налагоджується.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!