«Найризикованіший репортаж зробив під Бахмутом. Його тіло не могли забрати три дні»: на Донеччині загинув доброволець з Америки

На фронті загинув фотограф із Лос-Анджелеса Володимир Миронюк. Йому було 59 років.

Свій останній найризикованіший фоторепортаж Миронюк зробив у бою під Курдюмівкою Бахмутського району на Донеччині. Тоді ворог атакував та багато годин, вів ураганний обстріл. Через щільний обстріл тіло Володимира не могли забрати три дні.

Знайомі Володимира Миронюка розповідають, що попри те, що він мав громадянство Америки, завжди лишався одним із найкращих українців. Коли у 2014 році почалася війна — він повернувся на Батьківщину, бо не міг інакше — лише на фронті, і лише на передовій.

«Вранці я їду на бойовий виїзд, і цей виїзд буде присвячений Джону. Далекобійник зі штатів. Володимир, американський українець, який пропадав на наших фронтах з 2014. Ми познайомились у Пісках у 2015. Він не міг інакше — тільки передова, в будь-якій ролі, яку можна було займати громадянину штатів. Великий, добрий, завжди усміхнений, навіть у моменти розпачу, коли він дізнався про загибель Яшки, його кращого друга. Людина з відсутністю страху. Мандрівник, ходив в Непал. Я думала, що такі, як Джон, не мають загинути», — розповідає про загиблого військовослужбовиця.

Журналісту Юрію Бутусову Володимир Миронюк колись зізнався: в Україну він приїхав не для заробітку чи слави. Куди цінніше — коли йому писали бійці, яких він фотографував.

«Я запитав його одного разу, чому він не хоче працювати журналістом у команді. Джон сказав, що йому краще бути одинаком. Його не цікавили гроші чи посвідчення.

Він любив сміливих людей, які ризикують собою заради високих цілей, радів, що може знімати у моменти найбільших випробувань обличчя справжніх героїв. Він потрапляв на фронт без жодних дозволів, тому що любив воїнів, відчував їх і легко здобував довіру. Коли було треба — він брав до рук зброю або сідав за кермо. Не раз безпосередньо брав участь у бойових діях як доброволець, за ним не треба було доглядати та охороняти. Він поводив себе на фронті як звичайний боєць, і таким чином мав можливості знімати там, де був максимальний ризик", — зауважує Бутусов.

Володимир «Джон» Миронюк — загиблий фотограф та доброволець. який мав громадянство Америки, але приїхав на війну в Україну за покликом серця

«Мені важливо, коли видатні герої пишуть мені й питають: „Пам'ятаєте, ви нас фотографували там-то на фронті - можете вислати фото?“ А ще мене часто розшукують зараз, коли треба знайти останні фото загиблих — і кілька разів було так, що єдине фото, яке залишилось про людину — моє, і воно на її могилі. Я відчуваю себе корисним бути там, серед них, і я цим пишаюсь. А на життя мені якось друзі допоможуть — мені треба дуже небагато».

Ще тиждень тому Володимир разом із журналісткою Іриною Ситнік планували чергову поїздку на фронт. Маючи колосальний досвід у війні, він звик ризикувати, але не друзями. Тому на авантюрні, але небезпечні ідеї завжди відповідав: «усе буде, тільки зачекай — зараз небезпечно».

«Він показав мені реальний схід і війну такою, яка вона є насправді. З Джоном не було страшно. Наші репортерські поїздки територією Соледару та деокупованими територіями залишаються в моїй пам’яті й на світлинах назавжди. Для мене він був суперпровідником, наставником, партнером і гарним другом», — зауважує Ірина Ситнік.

Анна Третяк-Прудська розповідає, що «Джон» (позивний Володимира Миронюка) повернувся з Америки за покликом серця в Україну.

«Джон був фрилансером на війні. Вмів міцно тримати зброю й фотоапарат у рухах. Він був неймовірно світлою людиною», — зауважує Анна.

Нині друзі Володимира «Джона» Миронюка просять допомогти знайти такий заклад у Києві, який допоможе організувати фотовиставку Володимира Миронюка з його фронтовими фото.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

2024 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2024 © ГО "Медіа-Погляд".

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev