«Немає часу здаватися, треба допомагати військовим»: переселенка з Краматорська стала підприємицею року на Донеччині

Підприємницьку діяльність жінка починала зі створення весільного декору, паралельно ще працювала на заводі КМЗ.

«Займатися декором почала у декреті. Перші замовлення були від подруг. А потім поступово справа закрутилася. Тоді я планомірно вийшла із декрету й почала повноцінно працювати з організацією свят», — каже підприємиця.

Олена Кучерук мала велику команду з якою організовувала корпоративи, дитячі свята, Новий Рік, випускні.

«У мене була велика команда аніматорів, нашу організацію знали по всій Донецькій області. Разом з цим, ми займалися благодійністю, безкоштовно організовували свята для дітей. Їздили по області, — каже жінка. — Паралельно я придумувала різні проєкти для свого міста. Відтак у Краматорськк у 2013 році пройшов наш перший парад для наречених. На одному із них було понад 70 наречених».

Потім паради переналаштували у весільні виставки. Згодом зробили велике шоу моделей. Участь брали дівчатка від 5 років і до жінок різного віку.

«Також проводили танцювальні заходи де, суддями були зіркові гості. Нашим людям постійно доводилося їхати на масштабні конкурси в Київ, а ми хотіли організувати щось подібне у нашому місті», — додає Олена.

На заваді свята став коронавірус, а потім війна

Організація «Шалене свято» за 13 років пережила чимало перешкод та випробувань. Одне із них — Covid-19.

«Ми переривалися на короновірус, а потім з новими силами відновлювалися, але після повномасштабного вторгнення організація припинила свою діяльність, — каже Олена. — Я не можу знову запустити повноцінно свою роботу, бо мені ні з ким. Це така спеціалізація якій треба вчитися. Просто так випустити аби якого Діда Мороза я не можу, бо 13 років репутації передусім. Проте я планую і хочу відновити роботу у Краматорську».

Після початку повномасштабного вторгнення жінка переїхала до Києва. Сюди перевезла невелику частину організації, є кілька аніматорів. Проте зізнається, що тут важко працювати через сильну конкуренцію.

«Та й у 2022 році якось було не до свят. Люди трошки оживилися цьогоріч, почали вже щось святкувати, — каже підприємиця. — Тут вже маю замовлення. В більшості я займаюся декором і святковими боксами, які роблю на замовлення. Основні клієнти — це ті які й були, просто зараз вони роз'їхалися по всій Україні».

Працювати на перемогу

Після повномасштабного вторгнення Олена майже опустила руки. Війна знищила всі плани, які хотіла реалізувати жінка.

«Я майже здалася, а потім зрозуміла, що життя продовжується і щоб наблизити нашу перемогу, треба працювати, поповнювати бюджет й підіймати економіку країни. Немає у нас часу здаватися, треба допомагати нашим військовим та волонтерам. Думаю, що самі вони не вигребуть цю страшну війну», — каже Олена.

Завдяки своїй наполегливості та намаганню працювати попри війну, Олена здобула перемогу у номінації «Підприємиця року» на конкурсі «Жінка Донеччини». Каже, що вона для неї стала неочікуваною.

«Мені просто зателефонували і сказали, чи можна взяти мої контакти для конкурсу. Я думала, на цьому все й завершиться. А тут виявилося, що я перемогла, — каже Олена. — Мені, звісно, приємно, але зараз такий час, що ти думаєш, чи заслуговуєш на цю перемогу. Думаєш, що може є люди, котрі заслуговують більше».

Олена відмітила, що більше раділа не перемозі, а зустрічі із рідними краматорцями й жінками, які так само працюють на благо держави.

«Захід був щемливий, як наше буремне життя: і щастя, і втома, і біль. Було багато жінок, якими я пишаюся: волонтери, медикині, зоологині. Вони роблять свою роботу, вони неймовірні», — підсумувала Олена.