Попри численні підозри, судові процеси, домашній арешт та фактичне усунення від посади, ексочільник Селидового Донецької області Руслан Суков не просто зберігає вплив і отримує бюджетні кошти, а й намагається повернутися до влади через суди.
Ексочільник Селидового Руслан Суков/ колаж "Вчасно"
Ні кримінальні справи, ні відсторонення, ні домашній арешт не зупиняють колишнього керівника Селидівської міськради у гонитві за владою. На початку 2024-го Руслана Сукова офіційно звільнили з посади секретаря міськради. Здавалося б, крапку поставлено, але політик вирішив боротися за повернення. Через суд він намагається довести, що його звільнення було незаконним. Журналісти «Вчасно» розбиралися в обставинах цієї справи.
На початку 2024 року начальник Селидівської міської військової адміністрації Анатолій Немченко достроково припинив повноваження секретаря міської ради VIII скликання та звільнив Руслана Сукова, який тимчасово виконував обов’язки міського голови.
Суков не погодився зі звільненням і подав позов до суду. На його думку, рішення було незаконним, адже міськрада продовжує діяти, а в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб він досі зазначений як її керівник.
Керівник Селидівської міської ради, зазначений у Єдиному державному реєстрі юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
Також Суков вважає, що повноваження начальника військової адміністрації — тимчасові: вони діють лише під час воєнного стану та протягом 30 днів після його скасування. Відтак, на думку Сукова, після завершення цього терміну військова адміністрація втрачає повноваження, а влада має повернутися до міської ради. Оскільки він був її секретарем і виконував обов’язки міського голови, звільнення, за його словами, залишає громаду без керівництва.
Позов Суков подав до Харківського окружного адмінсуду, однак той передав справу за територіальністю до Донецького окружного адміністративного суду. Колишній посадовець не згоден і з цим — і вже подав апеляційну скаргу. Розгляд справи триває, остаточного рішення поки що немає.
Таким чином, наразі вся активність Сукова зосереджена на поверненні до влади — попри кримінальні провадження, домашній арешт і відсутність будь-якої роботи в органі місцевого самоврядування.
Руслан Суков починав кар'єру у команді одіозного мера Покровська Руслана Требушкіна — у 2015 році він став депутатом міськради.
У 2020 році Суков був одним з кандидатів на посаду голови Селидового, але програв. Переможцем став Віталій Нешин з ОПЗЖ. А Суков тоді балотувався від партії «За майбутнє» і отримав лише 28% голосів. Але прагнення посісти місце мера Селидового не залишало його, тому він почав діяти і вже через рік разом з поплічниками домігся усунення Нешина з посади.
З 2021 року Суков став виконувати обов’язки голови Селидового аж до жовтня 2022-го, поки йому не оголосили простій.
Його кар'єра керівника прифронтового міста почалася з гучних скандалів, одним з яких стала бійка на сесії міськради у листопаді 2021 року. Тоді Суков побився з депутатом Морозом — цей конфлікт переріс у масову бійку зі зламаними щелепами та викликом поліції. Приводом для конфлікту стало голосування за проєкт рішення щодо відмови продовжити міській організації інвалідів термін договору оренди комунального майна.
Крім цього каденція Сукова запам’яталась ще низкою кримінальних проваджень.
Скрин з відео бійки у Селидівській міськраді, 2021 рік
У квітні 2022 року Суков уклав договір на постачання бронежилетів та екіпірування для захисників на понад 800 тис. грн. Проте поставлені 25 бронежилетів не відповідали стандартам і не мали маркувань. Попри це, за даними прокуратури, Суков безпідставно прийняв їх на баланс та сплатив продавцю 300 тис. грн з бюджету.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Закупив неякісні бронежилети за кошти бюджету: ексочільника Селидового Сукова підозрюють у зловживанні службовим становищем
Але бронежилети — лише частина обвинувачень. Пізніше, у серпні 2022 року, посадовець, перебуваючи в одній з міських лікарень, наніс тілесні ушкодження лікарці.
А вже у жовтні, за версією слідства, Суков підготував та здійснив підрив на території власного подвір'я у Покровську двох гранат РГД-5, які незаконно зберігав за місцем мешкання.
Це призвело до того, що наприкінці 2022 року Сукова відсторонили від обов’язків та повідомили про підозру одразу за п’ятьма статтями Кримінального кодексу України:
ч. 2 ст. 125 — умисне легке тілесне ушкодження;
ч. 4 ст. 191 — привласнення чи розтрата майна;
ч. 1 ст. 263 — незаконне поводження з бойовими припасами;
ч. 2 ст. 383 — завідомо неправдиве повідомлення про злочин;
ч. 2 ст. 384 — введення в оману слідства.
Суд призначив Сукову нічний домашній арешт, який досі регулярно продовжується. Розгляд справи не завершено.
Попри відсторонення та серйозні підозри, Суков продовжував отримувати 2/3 від попереднього окладу у цей період, оскільки перебував у простої. У 2022 році він задекларував 409 тис. 708 грн, у 2023-му — ще 98 тис. грн, а вже у 2024 — 131 тис. 698 грн, що в середньому перевищує 10 тис. грн на місяць. Для чиновника, який фактично не виконує посадових обов’язків, це доволі щедрий «пасивний дохід» коштом платників податків.
Крім того, у деклараціях Суков вказує готівку в розмірі 30 тис. доларів, а також 16 тис. доларів і 250 тис. грн на рахунках у банках.
Загалом, історія Руслана Сукова — показова і водночас тривожна. Попри численні підозри, судові процеси, домашній арешт та фактичне усунення від посади, він не просто зберігає вплив і отримує бюджетні кошти, а й намагається повернутися до влади через суди. У той час, коли громади прифронтового регіону потребують чесного управління та ефективних рішень, боротьба за «своє місце» в кабінетах виглядає як спроба втримати контроль — не заради людей, а заради власних інтересів.
Чи дозволять правові механізми поставити крапку в цій історії — покаже рішення суду. Але вже зараз вона свідчить про те, наскільки складно позбутися токсичних фігур у владі — навіть тоді, коли для цього є вагомі підстави
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!