«Осколок у щоці відчув годин через вісім після обстрілу», — гвардієць розповів про бої із росіянами за рідну Луганщину

Ростислав понад вісім років не з екранів телевізора та не з розповіді знайомих знає, що таке війна. У свої 24 роки гвардієць родом з Новодружеська зустрів повномасштабне вторгнення окупантів у Рубіжному.

Гвардієць Ростислав розповів про бої із росіянами за рідну Луганщину

Історію бійця розповідає Національна гвардія України.

«Як зазвичай ми прокинулися рано та почали збиратися на планову варту. За лічені хвилини до нашого виїзду командир нам сказав: «Почалася війна! — згадує Ростислав. — Перші пару тижнів ми обороняли частину, а потім нас відправили на оборону бази наших побратимів зі Збройних сил, на якій окрім решти знаходився й танковий підрозділ. А трішки згодом — на околицю Рубіжного зі сторони Кремінної. Там разом із бійцями Збройних сил ми мусили стримувати противника, який проривався».

А потім була промзона на околицях міста, робота ворожої артилерії та танків. Там, згадує гвардієць, було справді гаряче. І саме там він отримав осколкове поранення.

«Це була п’ятиповерхівка, на якій ми обладнали собі спостережний пост на п’ятому поверсі. Нам сказали — до противника якихось 200-300 метрів, бачите рух – відкриваєте вогонь на ураження. Спочатку все було добре, але згодом наш пост було розкрито і по нас почав працювати танк, саме по нашому поверху. Я нарахував вісім прильотів, нас врятувало надійне перекриття та бетонні колони, які могли це все витримувати. А власне сам осколок, який зайшов мені в щоку, я відчув годин через вісім після обстрілу, коли ми прийшли на відпочинок, якщо в таких тодішніх умовах можна так говорити», — розповідає гвардієць

Цей осколок, каже Ростислав зберігає у військовому квитку і вважає його своїм оберегом. А ще згадує про досвід зв’язківця, який довелося освоювати під час боїв у місті.

«Коли ми вчергове змінили позицію, в Рубіжному вже йшли запеклі позиційні бої. Наші хлопці смачно «насипали» окупантам, билися за кожен будинок та кожну вулицю. Там мене призначили зв’язківцем. Пам’ятаю в один з днів в радіоефірі була майже тиша, а потім чую мені передають — ворог вже у нашому будинку. Тоді зав’язався бій з ворожою піхотою, кілька десятків їх нас атакували. Але той бій для них видався дуже коротким. А для більшості ще й останнім», — запевняє боєць.

Гвардієць чітко переконаний — ця війна закінчиться беззаперечною перемогою українського народу та українського війська. Нині Ростислав проходить курс реабілітації, в тому числі й після осколкового поранення. 

«Наш український синьо-жовтий прапор обов’язкового замайорить в моєму рідному Новодружеську. Ми повернемо його і до Рубіжного, і то інших міст та сіл Луганщини й Донеччини. І зробимо це завдяки перемогам на полі бою. Бо ми — нація переможців, незламна та сильна».

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!  

2024 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2024 © ГО "Медіа-Погляд".

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev