«Першу ціль збили о 5:30 ранку 24 лютого»: зенітник з Донеччини боронить українське небо від окупантів

Володимир з Донеччини долучився до українського війська ще у 2014 році, коли росіяни вдерлися вперше. Нині він пліч-о-пліч продовжує боронити країну від загарбників.

Володимир з Донеччини долучився до українського війська ще у 2014 році, коли росіяни вдерлися вперше/ Фото взято: Командування Повітряних Сил ЗСУ

Володимир мріяв стати військовим ще зі шкільної парти. Однак у юному віці спортивна травма завадила вступу до військового ліцею і його мрія здавалася тоді далекою, розповідають історію зенітника Повітряні сили ЗСУ.

У 2014 році, коли росіяни почали захоплювати схід України, а рідні Володимира були змушені покинути свій дім в Донецьку, він пішов до армії.

«Тоді я точно знав, що хочу бути частиною армії. Боротися за нашу державу, за майбутнє, за правду», — згадує він.

З 2020-го Володимир — офіцер Збройних Сил України. Перед повномасштабним вторгненням він став начальником зенітної ракетної обслуги самохідної вогневої установки зенітного ракетного комплексу Бук М1 Зенітного ракетного полку імені Українських Січових Стрільців.

24 лютого 2022 року о 5:30 ранку його бойова обслуга збила першу ціль.

«Ми перебували на бойовому чергуванні в Донецькій області. Небо стало червоним від спалахів, ворог — повсюди. Але страху не було. Лише зосередженість. Повна мобілізація тіла й духу. Ми працювали, як єдине ціле. Ніхто не нервувався, кожен знав, як діяти. Ми просто робили свою роботу», — згадує Володимир.

З початку повномасштабного вторгнення його бойова обслуга знищила три десятки повітряних цілей противника: літаки Су-25, Су-24, гвинтокрил Мі-28, крилату ракету і безпілотні літальні апарати типу «Орлан-10», «Форпост», «Шахед».

«Найважче, звичайно, було у перші дні війни. Велика інтенсивність роботи, майже безперервно працювали. Спали іноді по 2−3 години на день, було багато фізичної роботи. Саме це було найважче, але зараз з гордістю згадую той час — це як перевірка твоєї стійкості й твого прагнення до життя. І коли ця праця приносила гарний результат», — розповідає зенітник.

Фото взято: Командування Повітряних Сил ЗСУ

Одного березневого дня у 2023 році бойова обслуга збила Су-24МР. Саме тоді Володимир отримав сумну звістку про загибель свого друга Артура Батія. Він у перші дні війни став до лав Збройних Сил України. Був кулеметником і виконував бойові завдання в районі Бахмута.

«Друзі розповідали багато історій про його сміливість. Артур загинув від мінометного обстрілу ворога, — розповідає зенітник. — Перед бойовою роботою я підписав ракету „За Артура Батія. Справжнього козака“ і ми виїхали на „полювання“. Після ураження цілі я поглянув у небо і перша думка була „друже, я зробив все що міг. Це було за тебе і сподіваюсь ти це бачив“. Здивувало, що після цієї думки в небі з-за хмар визирнув яскравий місяць та повіяв теплий вітер. І я вірю в те, що мій друг в цей момент був поруч та подякував за це».

За героїзм і високі результати бойової роботи Володимир нагороджений Орденами «За мужність» другого і третього ступенів, Медаллю «За військову службу Україні», Нагрудним знаком Збройних Сил України «За знищення ворожої авіаційної техніки».

«Не знаю, що зроблю першим після перемоги. Мабуть, просто поїду в Крим. Побачити ті місця, де колись гуляв із батьками. Хочу відчути, що ми вистояли й повернули своє», — каже Володимир.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

2025 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2025 © ГО "Медіа-Погляд".
Ідентифікатор медіа R40-05538

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev