Всього 1,5−2 км відокремлюють село Торське на Лиманщині від лінії зіткнення у Донецькій області.
Свято-Вознесенський храм у Торському сьогодні/ фото: «Вчасно»
З моменту деокупаціїї у жовтні 2022 року й до сьогодні село Торське Донецької області знаходиться під вогнем росіян, повідомляє «Вчасно».
Наразі лінія бойового зіткнення проходить усього за 1,5−2 кілометри від Торського між Лиманом і Кремінною. Від крайньої точки села, де досі живуть люди — «сіра зона» на відстані кілометра. Уже до окупованих росіянами територій — 2,8 км від центру села.
Нині у Торському немає ні електроенергії, ні газопостачання, ні мобільного зв’язку. Все це окупанти знищили ще в перші дні вторгнення, а опісля — просто не дають можливості нікому відновити цивілізацію й вижити під час цього.
Єдиним зв’язком з мирною територією для селян, що ще не евакуювалися, є полиція Лиманщини. Нині у Торському лишаються виживати близько 150 людей.
«Ситуація напружена. Торське постійно під обстрілами ворога, постійно є руйнування будинків, у яких живуть місцеві. Зокрема, вони отримують поранення під час обстрілів, які ведуться і з мінометів, і з авіації окупантів. На щастя, останнім часом загиблих під час обстрілів немає, але поранених — багато. Коли стаються такі випадки — „Білі янголи“ приїжджають, за потреби надають домедичну допомогу й забирають поранених у Лиман. А там передають медикам», — розповідає Валерія Біленець, одна з поліцейських підрозділу «Білий янгол».
Гуманітарна ситуація у селі також контрольована — люди отримують їжу від правоохоронців, які її регулярно завозять. Волонтерам в'їзд туди закритий, оскільки село максимальне приближене до «червоної зони».
Крім того, як розповідали місцеві у репортажі «Вчасно», вони користуються послугами сусідів, які мають авто — платять за пальне та «ризик» водію, а той везе їх ближче до «цивілізації» — міст і сіл, де вже відновлені комунікації.
«У Торському світла немає, і провести електроенергію туди неможливо, оскільки дуже близько знаходиться лінія фронту. Окупанти просто не дадуть там нічого зробити, бо обстріли ведуться з дуже потужного знаряддя, працює артилерія й авіація», — зауважує поліцейська.
Понад 150 місцевих навіть за таких умов існування не хочуть евакуюватися. Переважна більшість — пенсійного віку, які свого часу навіть робили спроби виїжджати в села. Проте через час повернулися. Причини, кажуть у поліції, різні: у когось — туга за домом, хтось не зміг влаштувати своє життя та звикнути до нового міста чи місця. А хтось засадив город, і повернувся… аби його обробляти.
«Переважна більшість населення виїхала, тепер у Торському лишаються ті, кому важко наважитися на виїзд. Час від часу люди звертаються з проханням допомогти з евакуацією, інколи справляються своїми силами — просять односельців, які мають автівки, вивезти їх. Але останнім поки що без змін — усі лишаються на місці», — каже Валерія Біленець.
Деякий час тому журналісти «Вчасно» приїздили у Торське, спілкувалися з місцевими та фіксували наслідки обстрілів. Вже тоді ситуація була вкрай важка, але сьогодні для тих, хто залишається жити поряд з лінією фронту нічого так і не змінилося.
Подробиці про життя у Торському та роботу поліцейських у ньому можна дізнатися з наших репортажів:
«Головне — не зупинятися, коли починають стріляти»: як поліція Лиманщини возить хліб для мешканців Торського"
«Ми готові голодувати й жити без електрики»: як мешканці Торського живуть поряд з фронтом під російськими обстрілами«
Репортаж «Головне — не зупинятися, коли починають стріляти»: як поліція Лиманщини возить хліб для мешканців Торського" увійшов у фінал всеукраїнського Конкурсу «Війна в об'єктиві» від Командування сил ТРО ЗСУ («ТРО Медіа»), номінація «Текстовий репортаж» (червень 2024).