Один із териконів, який нещодавно звільнили ЗСУ, перейшов знову під контроль окупантів. Закріпитися українським військовим у цій зоні не вдалося через шквальні та постійні обстріли.
Звільнення терикон шахти імені Гагаріна в Горлівці не мало жодної користі/ Ілюстративне фото
Армія рф відновила контроль над териконом шахти імені Гагаріна в Горлівці. Нагадаємо, що два дні тому президент Володимир Зеленський повідомив про його звільнення та встановлення там українського прапора.
Проте окупанти виклали своє відео зі знятим синьо-жовтим стягом на териконі, повідомляють аналітики DeepState.
Про ситуацію яка відбулася довкола одного із териконів Горлівки журналісти «Вчасно» поспілкувалися із військовим експертом Дмитром Снєгирьовим. Він пояснив, що закріпитися у цій зоні неможливо через шквальні та постійні обстріли й вагомо це звільнення ніяк не вплинуло на загальну ситуацію.
«Терикони в районі Горлівки — це панівна висота, яка дає можливість контролювати тилові позиції окупаційних військ. Відповідно встановлення контролю над панівними висотами є перевагою в діях ЗСУ. Тому провели таку операцію, — каже Снєгирьов. — Проте треба розуміти, що встановити контроль над териконом безпосередньою присутністю — неможливо. Бо ця зона повністю прострілюється, Це те саме, коли окупанти заявляли про встановлення контролю над териконом в районі Авдіївського коксохімічного заводу. Й аналогічна ситуація, коли ЗСУ зняли ту шмату (прапор) російську й унеможливили використання терикона для просування окупантів».
Визволення горлівського терикона експерт прирівняв й до операції із встановлення прапору ГУР МО в Криму на «Вишках Бойка».
«Жодної практичної користі з таких операцій немає. Те саме й з цим териконом. максимум, що там можна змістити це позицію аеророзвідки й коригувальників вогню, — додає Снєгирьов. - Це все свідчить, про політичний характер — показати можливості, ніж доцільність з військової точки зору. На жаль, бажання створення ефектних речей, таких як встановлення прапору, залишилося на спадок від радянської армії. Чому це досі є, не зрозуміло».
Терикон шахти імені Гагаріна в Горлівці/ Фото: deepstatemap. live
За словами Снєгирьова, в районі Богданівки та Хромового є певні тактичні успіхи окупантів. Вони пробиваються між цими населеними пунктами у напрямку Часового Яру, який знаходить на відстані до 5 км.
«Місто перетворюється на укріпрайон ЗСУ, там вже зводять додаткові фортифікаційні споруди», — каже експерт.
В районі Кліщіївки та Андріївки ситуація теж складна. Окупанти намагаються взяти під свій контроль панівні висоти в районі Кліщіївки. Саме село — у сірій зоні, воно нікому не цікаве, бо знаходиться в низині.
«Закріпитися там немає можливості ні в ЗСУ, ні у ворога. Крім цього, Кліщіївку вже стерли з обличчя землі окупанти, — додає Снєгирьов. — Є певні тактичні успіхи ЗСУ у районі Андріївки, але в цілому ситуація складна. Загальні втрати окупантів в районі Бахмута за останній період складають приблизно до 8,5 тисяч особового складу. Це значні втрати».
Експерт додав, що окупаційні підрозділи, для штурмування ЗСУ, ворог перекинув з Лиманського напрямку.
«Це серйозний успіх ЗСУ, бо таким чином вони послабили тиск окупантів на Лиманському напрямку, який вважається пріоритетним для окупантів. Але менше з тим, ціль окупанта залишається Часів Яр, а далі - Костянтинівка», — підсумував Снєгирьов.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!