Правозахисники знайшли докази причетності Росії до окупації Слов’янська п’ять років тому

На початку квітня юристи Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) та британської організації European Human Rights Advocacy Centre (EHRAC) надіслали до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) правові позиції по справах, які стосуються незаконного затримання та катування цивільних осіб у Слов’янську у період з квітня по липень 2014 року. Ці заяви були подані ще у 2014 році, а у 2018 Суд комунікував справи, тобто прийняв їх до розгляду.

Зазначимо, рівно п’ять років тому, 12 квітня 2014 року, Росія розпочала збройну агресію на сході України у Слов’янську. Місто захопили незаконні збройні формування на чолі із офіцером спецназу ГРУ Генштабу збройних сил Російської Федерації Ігорем Гіркіним (Стрєлковим).

Навесні 2014 року жертвами терористів стали троє цивільних осіб: Ігор Опря — на той час студент, який їхав додому в Красний Лиман, Павло Юров та Денис Грищук — театральний діячі, які по дорозі з Донецька до Києва зупинилися на пару годин у Слов’янську.

Усі троє були затримані незаконними збройними формуваннями, їх звинувачували у про-українській позиції та участі у Революції Гідності. Чоловіків катували, їх утримували у будівні СБУ, а згодом у відділку міліції у неналежних умовах, які принижують людську гідність, їм не надавалася медична допомога, вони зазнавали постійного психологічного тиску та погроз розправи. Окрім того, Ігоря Опрю також примушували виконувати роботу, небезпечну для життя і здоров’я.

«Разом з юристами EHRAC ми зібрали докази безпосередньої причетності Російської Федерації до планування, проведення та контролю операції по вторгненню на територію України навесні 2014 року і захоплення адміністративних будівель на сході України. Також ми провели ґрунтовний аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо збройних конфліктів та їх застосування до ситуації в Україні. Усі ці напрацювання оформили у правові позиції, спираючись на принцип „ефективного контролю“, та направили до ЄСПЛ», — зазначила юристка Центру стратегічних справ УГСПЛ Віталія Лебідь.

Одним із ключових питань, яке має вирішити Європейський суд з прав людини у даних справах є те, чи мала Росія юрисдикцію над територією Слов’янська у період з квітня по липень 2014 року.

Нагадаємо, 12 квітня 2014 року контроль над містом був встановлений російськими загонами вторгнення, до яких приєдналися бойовики самопроголошеної Донецької народної республіки та деякі представники дрібного місцевого криміналу. Вони без особливого спротиву захопили міське відділення міліції і міськраду, проголосивши Слов'янськ частиною псевдореспубліки «ДНР».

З озброєними людьми переговори вела міський голова міста Неля Штепа, після чого заявила, що невідомі у міліцейському відділку є народними ополченцями, яких у будівлі близько 1000 осіб, а їхньою метою є захист жителів міста від «київської влади». Пізніше було ідентифіковано багатьох учасників захоплення — серед них були російські «козаки» та мешканці Криму.

Для відновлення контролю над північною частиною Донецької області та містом Слов'янськом зокрема, 13 квітня українська влада розпочала антитерористичну операцію. Того ж дня спецпідрозділ СБУ «Альфа» зробив спробу штурму міста, який був відбитий, в бою загинув український офіцер Геннадій Біліченко.

Нелю Штепу змусили скласти мерські повноваження, її місце зайняв самопроголошений комендант В'ячеслав Пономарьов.

З тих пір між українськими силовиками і терористами регулярно проходили перестрілки. В ході наступу 17 квітня 10 бойовиків захопили телевежу на горі Карачун — вони відключили мовлення українського телебачення, включивши показ російських каналів. 18 квітня українські спецслужби знову заблокували мовлення кремлівської пропаганди, потім «сепаратисти» знову взяли вишку.

20 квітня «комендант» Пономарьов відмовився вести переговори з владою країни. У той же день під містом знайшли два тіла з розпоротими животами. Ними виявився опозиційний горлівський депутат Володимир Рибак і 19-річний студент Юрій Поправко. Рибак раніше активно виступив проти «ДНР» і терористичної окупації.

ЧИТАЙТЕ: Три года назад погиб горловский депутат Владимир Рыбак, открыто выступивший против сторонников «ДНР» в своем городе

Центральним штабом терористів стало захоплений будинок СБУ на вулиці Карла Маркса.

24 квітня 2014 року відбулася друга спроба зачистки Слов'янська від проросійських формувань. Бійці Нацгвардії підрозділу «Омега» за підтримки БТРів і вертольотів знищили кілька блокпостів проросійських формувань, проте до середини дня наступ зупинився і проросійські сили відновили контроль над деякими втраченими блокпостами.

МВС України пропонувало окупантам здати зброю і звільнити заручників — співробітників ОБСЄ, журналістів і активістів — вийти з адмінбудівель і припинити перестрілки в обмін на амністію. Терористи відмовлялися.

Загалом окупація Слов’янська тривала 84 дні. За інформацією Міноборони, всього за час боїв в Слов'янську терористи втратили 470 чоловік, українська армія — 52.

Остаточно українська армія звільнила місто у липні. 3 липня 2014 року силами АТО було заблоковано місто Миколаївка, де знищено 6 опорних пунктів проросійських бойовиків, знищено склади боєприпасів у Миколаївці та у районі Семенівки, а також вийшли до автотраси «Харків — Довжанський». У боях загинув один та поранено 4 українських військових, а в той же час, за даними РНБО, втрати терористів сягнули понад 150 осіб. А 4 липня 2014 року Миколаївка була повністю звільнене від проросійських бойовиків та взято під контроль силами АТО.

Поступово в лавах російських бойовиків на підґрунті безрезультатного адміністрування та фінансових проблем посилюються панічні настрої й загострюються внутрішні конфлікти. Протягом 1—4 липня бойовики масово дезертують в напрямку Донецька, інша їх частина — на деякий час самоорганізовуються в місті Слов'янськ, однак вже 5 липня теж тікають через Краматорськ, Дружківку і Костянтинівку до Донецька та Горлівки, мінуючи та підриваючи за собою залізничне полотно й автомобільні мости.

В ніч на 5 липня терористи організовано залишили Слов'янськ. За твердженням ватажка терористів І. Гіркіна таке рішення було прийнято задля того, щоб «зберегти сили», натомість основні сили терористи передислокували у Горлівку та Донецьк. Відступ терористів дозволив українським військам увійти до міста, встановити державний прапор над міськадміністрацією, та розпочати місію з надання гуманітарної допомоги мешканцям міста.

За інформацією військовослужбовця, що діяв під прикриттям в угрупуванні Ігоря Гіркіна, чисельність всього угрупування, що вийшло зі Слов'янська, складала 1824 чоловіка. Ця цифра була у відомості на забезпечення, документ випадково потрапив до рук розвідника.

Відхід терористичного угруповання Гіркіна дозволив протягом 5−6 липня встановити український контроль над містами Краматорськ, Артемівськ, Дружківка та Костянтинівка. Cиловики розпочали відновлення життєдіяльності міст.

\