Вояк рф "кинули" під Лиманом — "мобіки" голодують посеред траси, переховуючись від покарання за дезертирство

Як каже один із вояк рф, під шквальним вогнем української армії лишилися не лише величезні обсяги зброї, їжі та амуніції, а й значна частина особового складу. З усього батальйону лишилося 193 людини. Однак і на цьому “пригоди руських” не скінчилися – тому що всі стоять на трасі на узбіччі, оскільки вище керівництво в частину їх не пускає, натомість відібрало зброю.

“Ми склали зброю, щоб нас не притягнули до кримінальної відповідальності й ми не вважалися дезертирами. Щоб нас не оголосили терористами”, – розповідає рашист. 

Від колони з російською технікою, “нажитою власною справою”, лишилося кілька машин. І навіть та не вся справна й “калічена” втечею від ЗСУ.

“Нас підтримують хіба що рідні – привозять їжу, теплі речі, воду… Керівництво не вважає за потрібним забезпечити нас усім цим або хоча б спальниками. Постійно погрожують тим, що оголосять дезертирами, що буде кримінальна відповідальність”, – жаліється вояка.

Боєць Міхей, який вивів рашистів з цього підрозділу, теж жаліється: артилерія втекла, піхота лишилася сама. Збройні сили України накрили вогнем усіх.

“Нас злили. Не було ні боєприпасів, ні арти – все згоріло. Хлопці лишилися на асфальті там, на трасі”, – каже вояка рф. Ще один, з наліпкою “СССР” із червоним молотом, каже, що мінометний вогонь українців був настільки щільний, що вояки рф не могли навіть голову підняти, аби вона лишилася на місці.

“Залишки батальйону”, скалічені й після мобілізації, й до неї, вже не хочуть нікуди їхати й воювати – кажуть, що вистачило, “навоювалися”. Оскільки навіть про обіцяні гроші їм доводиться лише мріяти – з липня про грошову винагороду все керівництво мовчить і навіть нічого не обіцяє. І час від часу втрачають свідомість посеред вулиці навпроти “військкомату”.