Раніше окупанти заявляли, що маріупольці, у яких вціліло житло, залишатимуться на своїх квадратних метрах. Однак зараз одну з літніх людей примусово виганяють із квартири — тому що росіянам стало відомо про її сина, який служить у Збройних силах України.
Будинок поблизу того, з якого виганяють маріупольчанку. Фото: Хель
Журналістам «Вчасно» Назар, військовослужбовець однієї з бригад ЗСУ, розповідає: він родом із Маріуполя. Там ще у 2016 році став спадкоємцем квартири — його матір оформила на нього дарчі документи. З того моменту він із дружиною жив у ній, а батьки — у приватному будинку на околиці Маріуполя.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Назар одним із перших прийшов до військкомату, проте там йому відмовили через інвалідність. Однак він вступив у добровольчий батальйон — і про це дізналися сусіди. Через це, впевнений військовий, зараз його мама за крок від того, щоб жити просто неба.
«Під час блокади у мамин будинок (тато помер у 2020) прилетіли уламки. Розбили вікна, по стіні пішла тріщина, а ми з дружиною на той момент були в іншому місці - я служив, вона — у Дніпрі. Ми вирішили, що мамі буде краще переїхати до нас, тим паче під будинком був великий підвал, де збиралися з кількох інших люди. Вона переїхала. Донедавна жила, наскільки це можливо, нормально. Але коли кілька тижнів тому в Маріуполі були прильоти біля нашого будинку, а мама не відповідала кілька днів, дружина зв’язалася з сусідами — запитати, як мама. Це робилося через „ліву“ сторінку, тобто там не було ніяких ознак того, що це точно моя дружина, чи ще щось. Проста стара сторінка, яку змогли відновити. Але після цього почалися проблеми», — каже Назар.
З його матір'ю все було нормально — проблема була в тому, що інтернет, який там ледь працює, кілька днів не дозволяв навіть відповісти на повідомлення сину. Однак сусіди, які говорили з дружиною військового, прийшли до жінки з питанням: «А твій син що, не помер?».
«У нас не було ілюзій, що сусіди будуть дуже патріотичними, тим паче мама була з ними малознайома. Тому ми домовилися, що вона про мене не спілкується ні з ким, просто не відкриває цю тему. Дружина, коли писала сусідам, теж не оголошувала свій чи мій статус, представилася простою родичкою. Але через кілька днів мені матір розповідає, що вони побачили якісь дописи проукраїнські на сторінці дружини, а потім побачили й фото. Склали все — і запитали. Вона їм сказала, що я не помер, але ми не спілкуємося, але це не допомогло — тиждень тому до неї прийшли двоє озброєних орків і почали питати, хто її син, де працює, вимагали показати телефон: фото, переписки», — пояснює хлопець.
Телефон у жінки був «чистим», проте навряд окупанти звернули на це увагу. Невідомо, чи вони знали про роботу в ЗСУ, але після того візиту почався перегляд справи за цієї квартирою. Власне, квадратні метри визнали… чужими, і тепер жінці запропонували лише два варіанти.
«Мама законно живе у цій квартирі. Хоч власник я, але вона подарувала мені квартиру, тобто це не людина з вулиці чи чурки, яких позаселяли у квартири, а член родини. Документи на квартиру також там, законність легко перевірити. Але п*дари сказали, що українські документи старші 2014 року вони нібито переоформлюють, потім від цих слів же і відмовились. В результаті вони сказали, що є два варіанти: або я особисто повинен приїхати й написати дозвіл на те, щоб мама жила у квартирі, або її попід руки виведуть з неї, бо вона нібито незаконно її займає.
Звісно, що ніяких контактів з ними не буде, мама нічого не знає про мене: де я, хто. Ми про це не говоримо, і вона не так ставиться до русні, як я. Але навіть це її не рятує", — каже Назар.
В результаті маріупольські юристи стверджують, що вимоги окупантів нібито законні й абсолютно логічні. Тому захисту від них не варто очікувати. Натомість українські юристи, до яких звертався Назар, підтверджують: дії окупантів — незаконні, однак з цим нічого не можна вдіяти.
«Мама, як член родини й спадкоємиця (у випадку чого) має всі права на квартиру. Тобто уявити, що я десь зник — і це знову її нерухомість, вона має право там жити. Але русні треба, щоб я приїхав і від руки написав якусь заяву, що не проти, щоб вона там жила. Бо заселять чурок самим у чужі квартири — то одне, а тут же злочин — матір живе у хаті сина! Навіть якщо український нотаріус спробує надіслати якийсь лист від мого імені з дозволом — це ніяк не вплине на ситуацію (його просто не врахують, бо окупанти ніяк не співпрацюють з українською стороною), але може погіршити ситуацію мами. Мовляв, ми спілкуємося, я знаю про цю ситуацію. Тому мені порадили ніяк не реагувати. Але з іншого боку матері погрожують, що її силою викинуть з квартири на вулицю», — пояснює маріуполець.
На думку Назара, зараз над його матір'ю відбувається показова «страта» — за те, що вона виховала патріота України. Юристи, з якими він спілкувався, погоджуються: ці погрози можуть бути для того, щоб зібрати дані про військового. Як це їм допоможе окрім потенційного шантажу рідних — невідомо, тому юристи радять не робити жодних «кроків». Однак військовий хвилюється: якщо його матір таки виселять із їхньої ж квартири — невідомо, що буде далі. І де жінка житиме, й що після цього робитимуть росіяни.
«Я думаю, що це все через сусідів. Вони завжди були мутні, й оця вся тяганина з перевірками й погрозами виселення почалася після того, як їм написала дружина. Я досі не розумію, чому така увага була звернена на це й наскільки погрози реальні, але що точно: у цих тварюк взагалі немає нічого святого чи законного», — каже Назар.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!