За останній місяць ворог значною мірою активізував наступальні дії на східно-південних напрямках. Фіксуються просування в районі півдня Авдіївки на Донеччині, а також прорив оборони ЗСУ в районі Крохмальне — Табаївка на Харківщині. Зі значною ресурсною перевагою російської армії ці прориви ставлять Україну в оборонний стан.
Журналісти «Вчасно» поспілкувалися з полковником запасу Збройних сил України та військовим коментатором Сергієм Грабським. Далі читайте прогнози експерта на 2024 рік, його думку про кількість і якість потрібних ресурсів для оборони, а також про те, чи призведуть тактичні переваги ворога до оперативних переваг.
ІА «Вчасно»: Триває битва за Авдіївку — росіяни не полишають спроб захопити місто. Ваш прогноз — чи й надалі вони концентруватимуть сили на цьому населеному пункті, чи будуть спроби прориватися на інших ділянках? Яка ділянка є найнебезпечнішою на Донеччині?
— На сьогодні можемо сказати, що Авдіївський напрямок поки що є найгарячішим. Як ситуація буде розвертатися там надалі, оцінити дуже складно, виходячи з різних концептуальних підходів щодо визначення ефективності ведення бойових дій. Ми розглядаємо питання оборони Авдіївки згідно з двома основними параметрами. Першим — ефективністю оборонних дій, що визначається кількістю особового складу противника і його техніки, знищених там. І другим — оперативною важливістю Авдіївки. росіяни прекрасно розуміють значення Авдіївки як оперативної ділянки й усвідомлюють, яким чином можуть досягнути своєї мети — захоплення міста.
Дивлячись на карту бачимо, що зараз там відбуваються тактичні сутички, і фіксуємо прорив в районі півдня Авдіївки. Це матиме серйозні наслідки. Адже, чому ми тримаємося за це місто вже десять років? Тому що Авдіївка, з оперативного погляду, «тримає» під контролем Донецьк, сильно заважаючи противнику переміщувати резерви, а також накопичувати запаси боєприпасів й озброєння. Так само можна сказати й про Ясинуватську розв’язку на цьому напрямку, до якої після тривалих боїв наші військові змогли прорватися. У разі її втрати противник повністю бере під контроль Донецький транспортний логістичний вузол, що дає йому змогу здійснювати широкомасштабний маневр різними засобами — як з півночі на південь, так і зі сходу на захід. Така ситуація і з Авдіївкою: якщо ми втрачаємо місто, противник отримує змогу накачувати свій південний фронт додатковими ресурсами й військами, що може вплинути на перебіг дій як на східному, так і на південному напрямках.
Ситуація на Авдіївському напрямку / карта DeepState за 2 лютого 2024 року
Противник це розуміє і намагається втягнути нас зараз у виснажливі кровопролитні вуличні бої, у яких всі наші референції зникають одномоментно. Це фактично протистояння сам на сам. І тут гратися з окупантами дуже важко, адже кількісно їх більше і вони можуть задавити масою, як це зазвичай бувало.
Обидві сторони, наша і росіян, вже мали досвід Бахмута. І вони, і ми вивчили специфіку вуличних боїв у цій війні. Говорити про те, що ми впевнено будемо утримувати Авдіївку, майже безглуздо, адже в утриманні цих позицій має бути доцільність. Вона визначається військовим керівництвом на базі аналізу поточної ситуації. І, можливо, з’явиться момент, коли ця доречність втратить сенс. Все через те, що ми не можемо дозволити собі розкіш втрачати людей у пропорції один до одного, навіть один до двох.
Тому, як ситуація буде розвиватися там — побачимо. Вона не буде спрощуватися, це я можу гарантувати. Противник вже увійшов в раж і буде іти далі. Ті втрати, що вони несуть, могли б зупинити будь-яку армію, тільки не російську. Окупанти продовжуватимуть зазнавати втрат. Проте це зіткнення може перетворитися у таку собі піррову перемогу, як це сталося з Бахмутом — коли росіяни вийшли на околиці міста й не мали сил наступати далі. Подібне може статися і в Авдіївці.
— Виходячи з цього, чи є Авдіївка, на Вашу думку, ключовою стратегічною ціллю противника у Донецькій області? Про які ще точки ми можемо говорити?
— Ми також розуміємо, що противник активізується на Сіверському напрямку. Таким чином він хоче створити певний тиск на Слов’янсько-Краматорську агломерацію. Фактично вона — наш найважливіший форпост у Донецькій області. Тому треба розуміти, що противник зараз виконує проміжні задачі: розв’язує питання Сіверська, Соледарського виступу та Авдіївки саме для того, щоб зосередитися вже на Слов’янсько-Краматорському вузлі.
Якщо говоримо про Мар'їнку, це може бути наочним прикладом того, що може статися з противником. Ми передбачали можливість просування окупантів у напрямку Курахового, але зараз воно для них недосяжне. Саме тому вони перемістили свій центр уваги на Новомихайлівку, намагаючись примусити нас відійти з тих позицій. Треба розуміти, що таким чином вони створюють загрозу нависання флангу над Вугледаром: це місто, так само як і Авдіївка, є надзвичайно важливим елементом нашої оборони. Тому треба уважно слідкувати й зосереджувати там зусилля. Зараз ми ведемо таку маневрову оборону для того, щоб втримати позиції по максимуму і не пропустити прориву противника.
— Тобто по Донецькій області ми бачимо стратегію зосередження на тактичних напрямках задля посилення оперативних задач. Якщо ми говоримо про Харківський напрямок, де наразі відбувається активний ворожий наступ, чи можемо ми зазначати Куп’янськ тактичною метою?
— Ситуація на перетині Харківської та Луганської областей також надзвичайно складна, адже там противник зосереджує дуже серйозні ресурси. Ми так само зосередили їх на тому напрямку саме в районі Куп’янська, розуміючи наскільки важливим є цей напрямок з огляду на ведення бойових дій у майбутньому.
Куп’янськ є вузловим. Уявімо найскладніший варіант — ворог комплексом тактичних заходів взяв місто. Навіть по карті бачимо, що це дуже серйозна втрата, адже ми закорковуємо наші підрозділи на лівому березі ріки Оскіл. Це може примусити нас відступати, а противник вже буде концентруватися на Харкові.
До речі, якщо глянути на фронтир Крохмальне — Табаївка, де зараз фактично наступає ворог, так само є напрямок на переправу. Це може бути дробленням наших бойових осередків, внаслідок чого будемо змушені відходити. Але, якщо вони будуть утримувати певну тактичну й оперативну паузу та накопичать достатньо ресурсів, це створить достатньо високий бойовий потенціал. Після цього окупанти зможуть проводити наступальні дії у напрямку на Харків. Власне, зараз наступу на місто ми не бачимо. В противника немає достатньо сил та ресурсів для цього. Цей план є достатньо безнадійним для них, тому що окупувати Харків буде практично неможливо.
Ситуація на Куп’янському напрямку / карта DeepState за 2 лютого 2024 року
Тобто бачимо на сьогодні таке: росіяни досягають тактичних переваг в районі Крохмального і Табаївки. Вони, своєю чергою, створюють передумови для подальшого проведення операцій оперативного масштабу. Війна — це філософія і в прорахуванні ворожих цілей та стратегій також оперуємо філософськими поняттями: переходу кількісних показників в якісні. Дії на Куп’янсько-Сватівсько-Лиманському напрямку мають на меті відтиснення наших підрозділів, прорив українського фронту і закріплення на таких рубежах, що якісно змінюють структуру бойових дій. У майбутньому це дасть їм можливість накопичувати ресурси для здійснення наступу. Але, знову ж таки, прогнозувати таке складно, і це перспектива не сьогоднішнього дня — можливо, літньої або весінньої кампанії.
— Наразі відомо про 470 тис. ворожого війська на Куп’янському та Лиманському напрямках. Наскільки великою є перевага ворога і які наші шанси на утримання зазначених територій? Чого очікувати від ворога найближчим часом та які ваші прогнози на 2024 рік?
— Взагалі прогнозування у такій війні, що об'єднує собі риси воєн кількох епох, може бути справою доволі невдячною. Зараз ми фактично формуємо нове бачення бойових операцій, і сказати, як ситуація буде розвиватися надалі, дуже складно. Тим паче, якщо ми говоримо про прогноз на 2024 рік, мають бути враховані фактори не тільки військового характеру, а й економічного, політичного тощо
На півдні ми не передбачаємо якихось серйозних змін, адже противник сконцентрувався на східному напрямку, де може забезпечити ефективну логістику і безперебійний підвіз. Як бачимо, людей, озброєння, техніки та решти для того, щоб забезпечити такий тиск, у ворога на сьогодні вистачає. Проте, як надовго цього тиску буде достатньо — дуже складно сказати. Як каже генерал Буданов, а йому видніше — до весни. Може таке бути? Так, може. Тому що є різниця між такими поняттями як ресурси та потенціал. Ресурси у противника є, і вони, так скажемо, необмежені. Він може мобілізувати й пів мільйона людей, і мільйон, і два і три. Але потенціал — це, власне, з чим вони можуть вести бойові дії. Це як мати тисячу тон руди, але не мати потенціал зробити з неї навіть одного цвяха.
Важливо враховувати також, що для нас критерії успішності бойових дій — це знищення противника, а для них — захоплення територій. І також беремо до уваги специфічну рису ментальності росіян — отримавши наказ, вони будуть лізти вперед до тих пір, поки в них будуть сили це робити. І тут ніхто, навіть самі окупанти, не можуть сказати, коли зможуть зупинитися.
Станом на зараз, вони в змозі виснажити не тільки піхотні підрозділи, а й техніку. ЇЇ вже знищено дуже багато і треба розуміти, що із її ліквідацією знищується й екіпаж. Це серйозно ускладнює ведення бойових операцій. Наразі говоримо про такі технічні тиски на нашу лінію оборони з метою а) виснажити; б) з’ясувати, де у нас є слабкі ділянки, для того, щоб спробувати там розширитись. Як от противник атакував в районі Табаївки та Крохмального, прорвавши нашу лінію оборони.
Ілюстративне фото: 93-тя ОМБр Холодний Яр
— З динаміки наступальних дій ворога на Харківському, а також Авдіївському та Мар'їнському напрямках, зрозуміло, що деякий час ми проведемо в обороні. Наскільки ми, на Вашу думку, готові до цього? Чи є в нас час, необхідний для того, щоб накопичити більш кількісні і якісні ресурси для потенційних наступальних ді?
— Про нестачу ресурсів розмовляти дуже складно. Розрахунки ресурсів виконуються із певних задумів операції. Якщо говоримо про задуми оборонних дій — це, скажемо так, умовно, 300 танків, 500 гармат і 100 літаків. Якщо говоримо про проведення наступальних дій — це тисячі танків і три тисячі гармат, і 500 літаків.
Звичайно, стоїть питання поповнення людських ресурсів. На одному бойовому дусі солдат воювати не може: йому потрібні патрони, харчування, техніка і так далі. Не може бути такого, щоб один військовий виконував задачі за шістьох — без людей ніяк. Планування будь-якої операції починається із з’ясування кількісних показників противника. І скажемо так, якщо ви маєте перед собою, припустимо, угрупування противника в 100 тисяч, а у вас 30−40 тисяч, то ні про який наступ говорити неможна. Якщо мислимо категоріями наступальних операцій, то на умовну кількість ворожих сил в 100 тисяч в нас має бути як мінімум 300 — 350 тисяч особового складу.
Об'єктивно можемо говорити про наступне: Україна, маючи перед собою угрупування противника, що кількісно і відповідною мірою якісно збільшується, може розраховувати на ведення стратегічних оборонних операцій з метою знесилення противника та знищення його наступального бойового потенціалу. В нас є ціль — стратегічна оборона України у 2024 році, яка має на своїй меті максимально знищити наступальні дії противника й одночасного накопичити власні ресурси. В купі з придушенням потенціалу ворога це дозволить нам розглядати питання проведення наступальних операцій у майбутньому. Плюс забезпечення достатньої кількості озброєння та бойової техніки для проведення цих операцій.
Авторка: Катерина Гора
Полковник запасу Збройних Сил України, військовий коментатор