"Трупи лежали на дворі. Сусіди накривали їх ковдрами", - жителька Лисичанська розповіла про злочини росіян

Анна Домодєдова з Лисичанська. Жінка зізнається, що попри інформацію про можливий наступ рф на Україну взимку, в її місті ніхто не чекав широкомасштабної війни. Лисичанськ жив своїм тихим та спокійним життям. До 24-го лютого… 

«Вночі ми почули якийсь незрозумілий звук. Потім десь близько сьомої ранку розпочалися свисти. Я побачила у небі щось схоже на червоні смуги, — згадує перші дні великої війни Анна. — Я мешкала у Другому мікрорайоні у місті Лисичанську. У Четвертому мікрорайоні розбомбили дев'ятиповерховий будинок. Влучили якраз у середину. Надвечір знову були вибухи. У нас там не було жодних військових установ чи баз. Взагалі нічого. Але щодня, щоранку літали літаки».

Анна Домодєдова з Лисичаснька/фото ХПГ

На десятий день війни у місті практично не залишилося “живого місця”. Магазини були зачинені, відключили повністю воду, не було світла та жодних комунікацій.

«Згодом почалися такі сильні обстріли, що в мене у квартирі вилітали ручки з пластикових вікон. Мій дім двадцятий. А поряд  двадцять перший. О 7:15 потрапив снаряд. Я не знаю, з чого стріляли, але дірка в будинку була величезна. Тоді я вирішила виїжджати», — каже жителька Лисичанська.

«За адресою Квартал Ленінського Комсомолу (Центральний) двадцять один знаходився житловий будинок. Снаряд поцілив в середину будинку. Із шести під'їздів залишилося два крайніх. Трохи вище — двадцять восьма школа. Теж поцілив снаряд у середину. Двадцять восьмий будинок у Четвертому мікрорайоні — влучання у шостий поверх. Коли я вийшла зі свого будинку, вже були перши жертви. Трупи лежали біля будинків на вулицях, а сусіди накривали їх ковдрами та ще чимось. Все навколо було зруйновано. Автобусна зупинка була як консервна стиснута. Уявіть, якої сили був удар, що бетонні плити повилітали на сусідню вулицю, а осколками потрощило будинки та повибивало вікна. У людей, які знаходилися ближче до епіцентру вибуху, тріщина по будинку пішла. Бомбили школи, магазини», — згадує Анна.

Наслідки російських обстрілів у Лисичанську

Рашисти поцілили у торговий центр “Донбас”, там була величезна пожежа. Два дні горів Центральний ринок. 

За словами Анни, знайомі, що лишаються жити  на росії відмовляються вірити у злочини російської армії в Україні.

«Вони взагалі нічого не розуміють. Вони не вірять, що їхні солдати обстрілюють нас! Вони кажуть, що це так зване “звільнення”. Ми говоримо їм, що вони стріляють по нас, що ми страждаємо. А вони кажуть: “Не може такого бути, це “звільнення””. Я кажу: “Людей вбивають! Яке це звільнення?, — розповідає Анна. — Я просто хочу звернутися до всіх, хто воює. У вас теж є діти! Маленькі або дорослі, які пішли на війну. Припиніть це свавілля. Чому ви стріляєте в наших дітей, чому ви стріляєте в нас, чому ви нас бомбардуєте? Ми ж нічого поганого не вчинили».

За матеріалами Харківської правозахисної групи

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!