Російська армія мала значні успіхи на Торецькому та Покровському напрямках. Однак нині ворогу важко просувати в глиб такими швидкими темпами, як було раніше.
У росіян зникають перспективи «швидкого та глибокого» просування на Торецькому та Покровському напрямку/ Ілюстративне фото
Ситуація на фронті стабільно важка. У всій донецькій операційній зоні точаться запеклі бої, зокрема на Торецькому напрямку.
Тут «пожежний» характер дій командування УВ «Центр» противника стає все більш очевидним. Ще не до кінця виконавши завдання із виходом на бар'єрний рубіж по річці Вовча, Казенний Торець та Бичок, ворог розпочав фронтальні наступальні дії на Торецький район оборони ЗСУ. Тут вони залучили більшу частину свого основного оперативного резерву. Хоча «гострої» необхідності в такому поспіху — явно не було, аналізує ситуацію військовий оглядач Костянтин Машовець.
«Наскільки я розумію, противник дуже „окрилений“ початковими успіхами в тактичній зоні оборони ЗСУ на Торецькому напрямку. Там ворогу, скориставшись ефектом тактичної раптовості, вдалося прорватися до східних околиць Північного, у Південне та до східних околиць Залізного, — додає Машовець. — Ще більше, росіяни почали атакувати після того, як їм вдалося прорватися через Юр'ївку до Нью-Йорка. Але з того моменту, пройшов майже тиждень й противник спромігся за цей час лише трохи розширити територію свого тактичного прориву у бік Нью-Йорка та нарешті „вклинився“ у південно-східну околицю Залізного з боку Південного».
Інші спроби наступу, зокрема атакувати «в лоб» з боку Майорська на Північне та Дружбу закінчились для противника не зовсім вдало, додає Машовець.
«Титанічні зусилля щодо подальшого просування у село Південне у бік вул. Юності, мало того, що коштували росіянам „дуже дорого“, але й ще закінчились безрезультатно, — каже оглядач. — Очевидно, на торецькому напрямку, темпи просування дещо знизилися. Як я, власне, й передбачав — рішення „наступати на Торець“ швидко й „в лоб“ — було не найкращим. Тому, нічого дивного в тому, що все це поступово перетворюється на кровопролитне фронтальне „рубилово“ у міській забудові, не має. Так само як й поступово, разом з цим, зникають перспективи „швидкого та глибокого“ просування противника на Торецькому напрямку. Ефект „раптовості“ — себе вичерпав».
Покровський напрямок
За словами Машовця, нині це напрямок докладання головних зусиль командування УВ «Центр». Протягом, кількох крайніх діб противник продовжив свої спроби досягнути виконання головного завдання у цій смузі:
— вийти на бар'єрний рубіж по р. Вовча, Казенний Торець та Бичок,
— прорватися між Вовчою та Казенний Торець, по дирекції Прогрес — Іванівка, за нього.
«В рамках цього противник зав’язав бої у селі Новоселівка Перша, розширив ділянку свого виходу на річці Вовча, північніше, — пояснює Машовець. — Нарешті, просунувся у південну частину села Яснобродівка, але так й не зміг зайняти село повністю. Також ворог просунувся у напрямку на Прогрес та Воздвиженку „на сотні, а то й десятки“ метрів».
Загалом тенденція, щодо російського наступу на покровському напрямку, майже аналогічна їхньому наступу на торецькому — різке падіння його темпів та розмаху.
«Противника, поки що, „рятує“ перевага в кількості та обсягах артилерійської та авіаційної підтримки, так само як й на торецькому напрямку, внаслідок чого вони продовжують „повзти“. Але вже повзуть все повільніше та повільніше, — каже Машовець. — Наприклад, 30-а та 35-а окремі мотострілецькі бригади противника у напрямку на Воздвиженку та північніше залізниці, за майже два тижні просунулись на таку відстань, яку вони, місяць назад, долали за півдня. Як на мене, найближчим часом, командуванню УВ „Центр“ таки доведеться сконцентруватися на чомусь одному — або на покровському напрямку, або на торецькому».
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!