Люди скаржаться, що дітей їм водити нікуди — у садочках живуть окупанти та приїжджі іноземці для різнопланових робіт. Вдома також страшно дітей лишати — є вірогідність, що колись балкони понівечених квартир почнуть падати на голови всім, хто перебуває на вулиці поблизу багатоповерхівок.
Фото надане співрозмовниками журналістів "Вчасно"
Для окупантів Маріуполь з початку вторгнення став містом-міражем. За обіцянками, даними місцевим, після звільнення той мав стати другою «Москвою-сіті» чи Дубаєм. Натомість маріупольці отримали захаращені райони, зневоднені багатоповерхівки та збіднені верстви населення, які ще до великої війни були відносно заможними — мали по кілька квартир у приморському місті, значні фінансові збереження та елітні автівки. На сьогодні ж місто нагадує великий смітник із вкрапленнями цивілізації - здебільшого в тих житлових комплексах, які збудували окупанти для «адміністрації» та під продаж за захмарними цінами.
Водночас район Курчатова у Маріуполі страждає щодня — без води, вивезення сміття, з нечистотами у підвалах та навіть на перших поверхах багатоповерхівок. У місцевих телеграм-чатах мешканці міста обурюються: про цю частину Маріуполя забули всі - і комунальники, і влада. Тож доколи триватимуть знущання з них — риторичне, невирішене питання.
«Вулиця Дундича, будинок — жахіття. Скільки ще має змінитися підрядників, щоб щось зробили? У мене аварійна лоджія на четвертому поверсі, на прохання її демонтувати сьогодні отримала відповідь, що немає людей і взагалі незрозуміло, що з підрядниками! Будинок 2,5 року не можуть здати в експлуатацію. Наш район ніхто не бачить! Жодного супермаркету, у садку живуть таджики, узбеки, а ми возимо дітей хто куди! Шкіл немає, майданчики всі довоєнні», — скаржаться маріупольці.
Будинок, який маріупольці просять хоч трохи «убезпечити». Він пережив кілька бомбардувань та три попадання снарядів.
Фото: співрозмовників журналістів «Вчасно»
Вони також додають: раніше на районі була 30 та 24 школи. Їх на сьогодні потрощили, а потім занедбали росіяни. Один з потрощених дитсадків (які також можна було відновити) окупанти зрівняли з землею, інший — третій рік поспіль відновлюють, досі не закупивши навіть будматеріалів для відбудови, а також не розчистивши територію від уламків і будівельного сміття.
«Район забутий усіма. Ні нормальної крамниці, ні аптеки, ні дитячого майданчика, нічого з інфраструктури. Амбулаторію, що, не можна було відновити? А у нас тільки сміття, зарості трави, алкаші та безнадія. У таких умовах зростають діти. До речі, люди не перший рік просять розчистити тротуар вздовж розбитого пологового будинку, бо скоро почнеться навчальний рік і діти знову йтимуть до 47-ї школи проїжджою частиною. Але доріжки чистять лише у Приморському парку», — обурюються місцеві.
Водночас у коментарях місцеві зауважують: таких історій по всьому місту — сотні, й проблема не в самому районі Курчатова, а в підрядниках, яких наймає адміністрація та влада рф для місцевих робіт. Зокрема, мова про ті ситуації, коли на об'єкт заїжджають з десяток будівельників, які магічним чином мають відновити покриття багатоповерхівки за 3−4 місяці.
Перші кілька місяців місцеві спостерігають, як ті нетверезими обживають квартири, власники яких виїхали. В останні ж тижні, коли об'єкт має бути зданий, дах… затягують плівкою. На цьому історія закінчується, кошти — навіть кілька мільйонів — «прописують» як витрати на ледь не кілометри плівки. І надалі на об'єкт заступає наступний підрядник, історія з яким повторюється один в один.
«Умовно кажучи, ми маємо таку ситуацію, що в мене є мінімальна анкета місцевих (або не місцевих), які шукають якусь роботу. Коли фірма приїжджа, — з росії, наприклад, — їм дешевше найняти робочу силу тут, на місці, щоб не шукати житло чи не платити за це додаткові гроші. Виконання робіт ніхто не контролює, тільки в останні тижні починаються якісь рухи з перевірками, реакція на скарги місцевих. Цих будівельників звільняють, підрядник їде, а на його місце приходить наступний. Йому теж треба різноробочі, будівельники. І він звертається до мене, чи до таких людей, як я, які мають списки. І тих самих людей наймають вдруге, повторюючи попередню історію.
А дехто підкріплює це й тим, що не платить гроші. І тому в людей немає іншого варіанту, окрім як знову й знову йти на заробітки на довгобуди, навіть без регулярних виплат, бо це єдине потенційне джерело доходу в Маріуполі", — каже журналістам «Вчасно» Антон, маріуполець, який співпрацював з кількома будівельними фірмами, підшуковуючи у «заїжджі» групи різноробочих.
Аналогічна історія, додають місцеві та сам Антон, не лише з багатоквартирними будинками, а й із садочками, лікарнями, спортзалами, торгівельними центрами тощо. І єдиний вихід з безвихідної ситуації - той шлях, яким останнім часом пішла окупаційна влада. Об'єкти просто продають у чиюсь власність, незворотньо. І вже той підрядник, якого наймає новий власник, починає щось робити — за захмарні ціни. І ці захмарні ціни надалі «відбиватимуть» і сплачуватимуть самі маріупольці, щось купуючи на приватній точці або відвідуючи ті заклади.
Фото одного з будинків у Маріуполі, який окупанти не помічають.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!