«Учорашні проїзні дороги сьогодні вже у свіжих вирвах»: евакуйовувати людей на Донеччині стає все складніше через наближення боїв

Сьогоднішні будні евакуаційних рейсів — здебільшого гра на виживання: встигнути вчасно ухилитися, загальмувати або розігнати авто — те, що рятує життя не лише волонтерів, а й цивільних, яких їм вдається вивезти подалі від лінії фронту. Щоправда, останнім часом найбільш гарячих відтинків значно більше — тепер це не лише Покровський і Торецький, а й Лиманський напрямок. Хоча волонтер гуманітарної місії «Проліска» Євгеній Ткачов у коментарі журналістам «Вчасно» зауважує, що на сьогодні кількість охочих евакуюватися значно збільшилася. Зокрема, й через зневіру людей у те, що президент США Трамп щось вдіє з лінією фронту, яка все ближче до їх будинків.

Крім перерахованого, складнощів в евакуації додає й дальність польоту снарядів і зброї окупантів: небезпеку становлять КАБи та дрони більшої дальності, які тепер дістають на відстань 12−15 кілометрів з місця запуску.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Умисно добивали повторними ударами»: росіяни з дронів атакували евакуаційне авто на Донеччині

«Учорашні проїзні дороги сьогодні вже у свіжих вирвах»: в яких умовах доводиться евакуйовувати людей?

Євгеній Ткачов каже, що на власні очі під час евакуацій спостерігає, як російські боєприпаси рівняють із землею не лише Покровськ чи його околиці, а й Костянтинівку. Через те, що наступ не припинився (як того очікували деякі донеччани, сподіваючись на «миротворчу» політику Трампа), збільшилася кількість охочих виїхати — і в Костянтинівській громаді, і в селах на Торецькому напрямку.

«Люди до останнього сидять. Ті, хто планував виїхати, це вже зробили. Виїхати хочуть здебільшого старенькі, які розуміють, що за ними нікому буде доглядати — сусіди виїхали, а вони лишилися наодинці з собою та якимись господарськими справами. Або ж ті, в чий будинок прилетіло (або стали свідком, як сусідній будинок снаряд „зім'яв“). Але скільки їздимо — помічаємо й досі комерційні бусики, які люди замовляють за гроші, щоб вивезти побільше речей і майна», — пояснює волонтер.

Вартість такого замовного «задоволення» — наприклад, для мешканців Костянтинівки — вкрай недешеве. Якщо раніше вся поїздка з завантаженням речей та доїздом у віддалені регіони могла обійтися у 5−10 тисяч, то зараз такою буде ціна лише за невелику частину дороги. Крім того, додатково доведеться оплачувати й час стоянки автомобіля, поки в нього вантажать речі господарів. І що цікаво — зазвичай вартість такого очікування коштує в різні дні по-різному — залежно від погоди, а відповідно — й від обстрілів у місті.

«Пам'ятаю такого „волонтера“ на броньованому ланд-крузері - то й у Торецьк він заїжджав до останнього на такі замовлення. А розцінки — від 20 до 40 гривень за кілометр. А людей же везуть вглиб України, сотні кілометрів. А година очікування — взагалі окрема плата. Тобто моя евакуація — це приїзд, завантаження людей в авто й мінімум їхніх речей. Зазвичай це 2−3 сумки на особу. А якщо виїжджає родина, яка намагається взяти з собою нажите, то доводиться очікувати й годину, й більше. Тобто чи це буде коштувати 500−1000 гривень, чи більше — не знаю. Це залежить від міста, бо одна частина Костянтинівки від іншої дуже відрізняється — десь є світло, вода, а десь уже проїхати неможливо, щоб нічого не „спіймати“ в машину», — зауважує волонтер.

Найнебезпечніша частина міста — та, яка «виходить» в бік Часів Яру, де окупанти уже поклали тисячі своїх піхотинців у спробах захопити населений пункт. Тож і полювання на будь-що, що рухається, в тому боці вкрай активне.

«Ту частину міста й артилерія добиває, і дрони висять в небі постійно. Буває, на дорогах чатують на машини. І їм байдуже, чи це сімейне авто з дітьми, чи волонтери з цивільними їдуть — вони на всіх полюють», — каже чоловік.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Багатьох стареньких держава не бачить»: чому питання розселення маломобільних донеччан настільки болісне для України

«Люди, які думають, що перечекають, дуже помиляються в очікуванні пережити цю битву»

Якщо мова йде про евакуацію з Костянтинівки — волонтерам доводиться вивозити людей буквально попід обстрілами. Щодня по всьому місту прилітають десятки снарядів. Перерви між ними — умовні: скоріш за все, на час, коли окупанти або перезаряджають зброю, або «змінюються». Однак і тих пів години між прильотами не вистачає, щоб перевести дух чи бодай трохи заспокоїти нерви — ані тих, хто приїхав за людьми, ані тим, хто чекав на порятунок.

Мешканець Костянтинівки з псевдонімом «Чупік» у своєму телеграм-каналі днями написав: Костянтинівка почала кінцево «вмирати» не коли з неї виїхав великий бізнес, а коли умовне «місце сили» багатьох місцевих (чи тимчасових місцевих) зачинилося. Напівжартома він зауважує, що це місце — шашлична, про яку багато людей говорили, що боронитимуть місто до останнього лише заради неї. Однак без жартів — ситуація біля фронту вкрай негативна.

«На вулицях вже не лишилось хтивих краль, бродять лише мужички, жіночки та різного роду й калібру міські божевільні. Завжди, коли місто вмирає, ці божевільні вилазять назовні. Не всі ці люди — ждуни, це не агенти кремля чи корегувальники ворога. Це лишень люди, які думають, що їм нікуди діватись. Або ті, які ще не встигли визначитись, куди драпати. Молодняк потікав, місто постарішало. Десь чверть Костянтинівки роз'є***и КАБи, урагани й смерчі. Куди дотягуються. Лінія фронту рухається не на нашу користь, але стабільно і повільно. Тому у кацапа є купа часу рознести все. Пускаючи снаряд за снарядом, пакет за пакетом. Якби ми драпали швидше — кацап човп би Констаху більш рівномірно. А так частина ще живе, а частина — на вигляд Торецьк у найгірший період», — зауважує він у своєму телеграм-каналі.

Він впевнений: хоч битва за місто ще не почалася, це невідворотньо і рано чи пізно почнеться — наступна сторінка в битві за Донбас під назвою «Фортеця Костянтинівка».

«Всі (і ждуни теж), хто думає, що перечекає - дуже сильно помиляються щодо своїх шансів пережити цю битву. Це раніше можна було зашкеритися в підвальчику, і якщо не прилетить здоровенна ракета — ти отримаєш перепустку в окупацію. Зараз же битва йде метр за метром, підвал за підвалом. І шанс здохнути надзвичайно високий», — пише «Чупік».

Крім регулярно поранених донеччан, досі правоохоронці знаходять у місті дітей — тих, яких уже вивозили звідти, проте чиї батьки вирішили повернутися, «страждаючи за квартирою» чи просто «не знайшовши себе» на новому місці. На жаль, трагічні випадки продовжують траплятися — зокрема, днями під час чергового обстрілу уламок російського снаряду поцілив у дитину. Її госпіталізували в лікарню, проте чи не повернуться горе-батьки знову — питання, скоріш за все, риторичне.

«Те, що після деяких обстрілів інколи немає постраждалих — це випадковість, і вона дуже мінлива. Сподіватися, що окупанти поцілять не по конкретно вашому будинку немає сенсу — снаряди прилітають скрізь, не обираючи району чи цілі. Врятувати може тільки евакуація, сподіватися на диво немає сенсу», — зауважує голова Костянтинівської міської військової адміністрації Сергій Горбатенко.

Це ж підтверджує й «статистика» зведень Горбатенка — з-поміж чотирьох повідомлень про обстріли, в одному майже завжди фігурує інформація про загиблого мешканця міста. У кращому випадку — травмованого. Проте щодня росіяни обривають чи калічать чиєсь життя або кінцівки. Крім того, і з доставленням гуманітарної допомоги вже виникають неабиякі труднощі. Тож невдовзі людям у прифронтових містах повністю доведеться виживати лише на тих запасах, які вони мали «організувати» до сьогодні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Покровська адміністрація попереджає: у батьків, які везтимуть під ракети неповнолітніх, забиратимуть дітей

«Перемир'я немає, росіянці лютують, а проїхати за всіма, хто хоче врятуватися, вже неможливо»

Волонтер «Проліски» Євгеній Ткачов зауважує, що трагічних випадків, коли люди відмовлялися виїжджати й через це гинули, тепер вистачає - зокрема, неподалік фронту подібна трагедія забрала життя жінки.

«Перемирʼя немає, росіянці лютують, а проїхати за всіма вже неможливо — через полювання дронів. Найжахливіша історія, яка сталася кілька тижнів тому: КАБ зруйнував будинок, чоловіка з перебитими ногами якось відправили в лікарню у важкому стані. Дружину придавило плитами — вона дуже кричала, місцеві намагалися її витягнути, розкопати… На них почали полювати дрони, порятунок припинили. Потім рятувати було вже нікого», — пригадує Євгеній Ткачов.

Крім того, днями йому вдалося вивезти з Костянтинівки п’ятьох пенсіонерів, серед яких — монахиня, яка ледь пересувалася. За такої умови вижити у місті, яке щоденно добиває російська армія, було неможливо.

«Двоє з тих, кого вивезли — літні люди, знайшли тимчасовий притулок у шелтері Дружківки. Одна з них була монахиня, яка через хворобу ледве рухалася. Жінку перемістили у спеціалізований медичний транспорт у супроводі медичного персоналу, який довезе до рідних на Полтавщині. Її очі, наповнені сльозами, казали більше за будь-які слова: «Дякую, що не кинули…» — повідомили в Донецькій ОВА.

Четверо з евакуйованих були людьми з особливими потребами, — ті, кого війна вражає найжорстокіше. Без допомоги вони просто не вижили б.

Волонтер гуманітарної місії Євгеній Ткачов зауважує: чим наполегливіше росіяни намагаються захопити ділянку фронту — тим небезпечніше евакуйовувати цивільне населення звідти, навіть обклеївши автомобіль усіма видами гуманітарних наліпок. Наприклад, під час крайньої евакуації за його автомобілем, у якому він віз людей пенсійного віку, пів кілометра летів ворожий дрон. Від атаки посеред дороги врятувати небайдужі захисники, які на це вказали, щоб попередити волонтера. І це — лише одна з безліч історій, коли рятівна автівка ледь не стала ціллю для російської армії.

На жаль, актуальним лишається й питання розселення людей, яких волонтери евакуйовують з прифронтових населених пунктів. Жити їм, як і раніше, ніде — прихистки забиті понаднормово, а нових за роки війни не надто багато додалося, тож місця усім не вистачає.

«Нам багато телефонують і з лікарень, аби ми евакуювали в безпечніші регіони людей, які потрапили до них поранені, без речей і документів. У себе в палаті вони тримати їх не можуть, — ліжка призначені для поранених, а не тих, кому ніде жити. Тож через тиждень чи два цих людей потрібно виписувати. А куди?.. В державних муніципальних органах, куди з лікарень телефонують, відповідають, що у них немає місць і варіантів. На питання, куди цих людей подіти, відповідають: «А ви шукайте», — зауважує Євгеній Ткачов.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За 10 км від фронту під щоденними обстрілами: у Костянтинівці залишається близько 13 тис. жителів, які не поспішають евакуюватися