В кімнатах калюжі від дощу, меблі знищені повністю: як виглядають українські села після окупації 

Військовий журналіст, боєць Дружківської ТРО Олександр Качура мав дачу у селі Студенок, що у в Ізюмському районі. Наприкінці травня у селищі була вже сіра зона. Тоді чоловік разом із теробороною зайшов з гуманітарною допомогою для місцевих, тих, хто фізично не зміг виїхати, і пообіцяв собі повернутися. Коли він все ж повернуся вдруге, вже після деокупації села, то побачив, що населений пункт вщент зруйнований. 

“Я повернувся, пішки під дощем, не дивлячись на відсутність переправ, бюрократію та негласні заборони. Виявилося, що мій дім сильно пошкоджений, провалився дах, немає ні вікон, ні дверей, повалений вибухами і танками паркан, на місці виноградника велика воронка, замість сараїв  — прірва від авіабомби, осколками пошкоджений сад. В кімнатах калюжі від дощу, меблі знищені повністю”, – розказує Олександр.

Окупанти розграбували будинки, розтрощили автівки та забрали худобу. В селі лишалося близько 30 осіб, але зараз люди повертаються. Світла в населеному пункті немає, мобільного зв’язку також.  

“Я вчора там фотографував вулиці, доми, щоб люди розуміли кому є сенс їхати, у кого все ціле лишилось, а в кого дім без фундаменту. “русский мір” знищив село. Тут нічого не лишилось, кожен третій дім має пошкодження, або розбитий повністю, світла нема, вода лише у колодязі. Раніше було курортне селище “для багатих”, а тепер маємо що маємо”, – каже чоловік. 

Гуманітарної катастрофи в селі немає, але людям потрібен хліб, також чим можуть, допомагають військові. Великою проблемою є й те, що у селі немає ліків, а в будинках в основному лишилися літні люди.  

Разом із місцевими мешканцями Олександр знайшов поховання прикордонників та нацгвардійців, які обороняли Студенок.  Чоловік обіцяє, що захисники будуть з честю поховані.