Якщо на Покровському та Новопавлівському напрямках противник перейшов від спроб «прорватися вглиб» до дуже повільного та неспішного вичавлювання передових підрозділів ЗСУ на потрібних йому напрямках, то на колишньому Времіївському напрямку його командування ще не втратило надій та певних можливостей, спробувати зробити ці самі «обходи та охоплення».
Росіяни повільно вичавлюють передові підрозділів ЗСУ на Покровському та Новопавлівському напрямках/ Ілюстративне фото
«Судячи з усього, командування угрупування військ (УВ) противника «Центр» отримало своєрідний карт-бланш на концентрацію своїх зусиль на південь від Покровська за рахунок «всіх наявних у нього резервів», — аналізує ситуацію на фронті військовий оглядач Костянтин Машовець.
За його словами, питання про використання цих резервів на якихось інших ділянках і напрямках — не розглядається. Противник на цьому напрямку вперто концентрує свої основні зусилля на двох основних завданнях.
«Ворог намагається „залізти“ якомога глибше на захід та південний захід від міста. Також на південний захід від Покровська, на напрямку головного удару противника, на досить вузькій ділянці вздовж фронту між Солоним і Шевченко (верхн.), це становить по прямій приблизно 6−6,5 км, знаходиться вороже угруповання, яке складається з 3-х мотострілецьких бригад, одного танкового, одного мотострілецького та одного стрілецького полків. Погодьтеся, що концентрація сил і засобів противника, як для такої порівняно невеликої ділянки, м’яко кажучи, є досить своєрідною», — пише Машовець.
«Саме це угруповання вже третій тиждень ціною втрат, які ледве вписуються навіть у поняття „значні“, вперто таранить оборону ЗСУ на таких напрямках — Піщане — Звірове, Вовкове — Котлине, Солоне — Удачне, а також Нововасилівка — Успенівка, — пише Машовець. — За цей час ворогу вдалося забезпечити тактичний прорив загальною глибиною до 6,5 км та перерізати дорогу Покровськ-Межова. На цей час на цьому напрямку російські війська ведуть запеклі бої з метою захоплення сіл Котлине, Удачне, Звірове та Успенівка. Але ця справа явно затягується, як за часом, так і за втратами противника. Темпи, як бачимо, аж ніяк не вражають. Особливо за таку ціну. Однак вороже командування проявляє завидну завзятість і наполегливість в реалізації сформульованого ним же очевидного задуму (плану), охопити Покровськ із заходу і південного заходу».
Очевидно, намагаючись таким чином зв’язати резерви українського командування на цьому напрямку. Поки що їм не вдалося досягти нічого значного.
Машовець додає, що на цьому напрямку ймовірно, противник має можливість розширити розмах своїх активних наступальних дій у напрямках Новогродівка — Лисівка та хутір Новоторецьке — Миролюбівка. Мета — звузити зону оборони ЗСУ з південного сходу та сходу. При цьому ворогу явно доведеться штурмувати Мирноград та село Промінь, що буде досить проблематично зробити, зважаючи на склад та кількість розгорнутих на цих напрямках сил.
На цьому відтинку російське командування вирішило шляхом поступового і «постійного» тиску змусити українські війська відійти із «залишків Курахівського плацдарму». Це стосується району села Дачне і на південь від нього, пише Машовець.
Він також додає, що противник починаючи з 12 січня, коли мав останнє просування у напрямку Шевченка (нижньої) — Андріївки, навіть не зумів зачепитися за околиці Андріївки. Хоча передові штурмові групи вже підійшли впритул до самого села.
«У східній та південній частинах цих „залишків“, судячи з усього, українські війська, ведучи запеклі ар'єргардні бої, іноді навіть контратакуючи, поступово відступають на захід та на північ від річки Сухі Яли, — додає Машовець. — Схоже, українське командування цілком розуміє важливість утримання Андріївки, а також ділянки дороги Запоріжжя-Донецьк між селами Дачне та Улакли, для забезпечення організованого та впорядкованого характеру цього маневру. Ці райони досить вперто ним обороняються, а в районі Зеленівки ЗСУ, схоже, навіть вдалося витіснити ворога з кількох лісосмуг на північ від села, в саме село».
Російське командування буде прагнути розв’язати цю проблему двома основними шляхами:
«Швидше за все, обидва ці способи будуть використовуватися росіянами якщо не одночасно, то дуже близько в часі. І для цього, судячи з усього, російське командування може застосувати частини та підрозділи 8-ї ОА УВ „Юг“, частина яких явно буде вивільнена після виведення ЗСУ із „залишків“ Курахівського плацдарму», — пише Машовець.
За словами Машовця, оборона Великої Новосілки підходить до свого логічного завершення, оскільки сили противника вже розпочали бої у південно-східній частині населеного пункту.
«Враховуючи, що ВСІ дороги, які ведуть до Великої Новосілки, також вже перерізані, відведення українських підрозділів у північно-західному напрямку від села Велика Новосілка на Бурлацьке — питання часу, — пише Костянтин Машовець. — При цьому, чим довше ЗСУ будуть продовжувати вести бої на цьому „п'яточку“ у Великій Новосілці, тим більша ймовірність появи „ускладнень“ для такого роду маневру. Водночас утримання Новоочеретувате стане обов’язковим номером програми для Збройних Сил України. Бо ворог явно забажає „вплинути“ на такого роду відступ з боку Нового Комара».
Підсумки
Якщо на Покровському та Новопавлівському напрямках противник, очевидно, перейшов від спроб «прорватися вглиб» до дуже повільного та неспішного вичавлювання передових підрозділів ЗСУ на потрібних йому напрямках, то на колишньому Времіївському напрямку його командування ще не втратило надій та певних можливостей, спробувати зробити ці самі «обходи та охоплення».
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!