Військовослужбовець Микола Анацький став автором фотографій звільнених командирів «Азову» в Анкарі. Він був добровольцем, захищав Україну у 2014−15 роках, а після повномасштабного вторгнення — звільняв Київщину. Чоловік був відряджений до МВС працювати у комунікаціях.
Фото з архіву Миколи Анацького
18 січня 2023 року у Броварах сталася трагічна авіакатастрофа — гелікоптер, на якому перебувало тодішнє керівництво МВС України, втратив керування та впав на території дитячого садочка. Внаслідок аварії загинули 14 людей: всі, хто були на борту, а також чотири жінки та дитина. Серед пасажирів гелікоптера був і мешканець Бахмута Микола Анацький на псевдо «Майстер» — військовослужбовець, фотограф та провідний інспектор Департаменту комунікації МВС. Він був добровольцем на початку вторгнення росії в Україну — служив у батальйоні «Донбас», потім перевівся до лав батальйону ім. Кульчицького.
Фото з архіву Миколи Анацького
Фото з архіву Миколи Анацького
Христина, посестра загиблого військовослужбовця, пригадує: Микола був одним із кращих та найбільш відданих своїй справі людей. Понад усе він оберігав родину та Україну — чи то зі зброєю, чи з фотоапаратом у руках, коли створював світлини, що змінювали свідомість тих, хто їх бачив.
«Коля був кращим. Спокійний, розумний, з гарним почуттям гумору. Його поважали всі побратими. На жаль, сьогодні в батальйоні лишилось дуже мало хлопців, які його знали, які воювали з ним у 2014−2015 роках… Я ще пам’ятаю Колю в Сартані - він тоді заїкався, бо був важко контужений. Їв борщ, що я варила і жартував. Загибель Майстра — величезна втрата, особливо для хлопців 3-ї роти, роти Третього.
Особливо боляче, що в нього лише народилася донечка. Він був дуже щасливий, за кілька днів до того відсвяткував свій День народження. Так не мало бути", — каже військовослужбовиця.
Фото зі сторінки Миколи Анацького — з обміну командирів «Азову»
Військовий Дмитро Бабкін був старшиною роти, в якій на той момент служив на посаді кулеметника Микола Анацький. У Широкиному, пригадує, він побачив силу сміливості та впевненості воїна, — у момент, коли всім було страшно. Проте найстрашнішим моментом для «Майстра» був той, коли будинок його батьків у Бахмуті «сумісно» з поруч розташованою військовою частиною почали знищувати.
«Третій штурм військової частини був найжорсткішим, тоді якраз танки розстрілювали частину. Наш будинок поруч, у ньому все тремтіло. Батько сказав сісти біля капітальної стіни — там було найбезпечніше. Я сидів на підлозі під стінкою і відчував ці гарячі хвилі повітря після кожного пострілу. Я такого страху більше ніколи не відчував — і пообіцяв собі, що ніколи більше не відчуватиму. Абсолютна безпорадність, ти просто глядач. Перед твоїм будинком розгортаються історичні події, які вплинуть на твоє життя, на життя всіх довкола, ти підтримуєш одну зі сторін, повністю підтримуєш. Але допомогти не можеш. Такого страху я не відчував ніде. Навіть під час першого бойового виїзду до Дебальцевого. Зрозуміло, там теж був страх — усі бояться. Але там був зовсім інший страх», — казав Микола Анацький у розмові з побратимами.
Дмитро Бабкін зауважує, що «Майстер» був ідеальною людиною — зразковим, обізнаним та освіченим, надійним та міцним. А ще — фотографом, який міг змінювати історію своїми фотографіями.
Анастасія Салашна, військовослужбовиця та колега загиблого воїна, пригадує: коли стало відомо про авіатрощу, вона до останнього сподівалася, що «Майстер» вцілів.
«Я кричала: „Знайди мені Колю…“, а тоді… Я померла разом з ним. Останнім моїм повідомленням було „Коля, шо за є**ла, я зараз викличу поліцію, візьми трубку“. Я ніколи не віритиму в те, що сталося», — пригадує військова.
Світлини Миколи Анацького
Зауважимо, що у лютому 2024 року Кабмін започаткував нову премію у сфері фотомистецтва на честь Миколи Анацького.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!