Волонтерить та пасічникує на Вінниччині: як війна змінила життя бджоляра з Біловодщини

Михайло Гребенник — із села на Біловодщині Луганської області. З 1880 року його предки займалися там бджільництвом. Любов до цієї справи передали також Михайлу. Він став бджолярем, брав участь у фестивалях виробників крафтової продукції, які кілька років поспіль організовував Проєкт «Економічна підтримка Східної України».

Михайло брав участь у фестивалях виробників крафтової продукціїЙого мед під торговою маркою «Своя пасіка» знали далеко за межами Луганщини. А ще він планував експортувати мед до Японії — торік навіть відправив тестові зразки продукції, але війна змусила родину Михайла залишити рідну землю і шукати прихистку в інших краях.

З перших днів повномасштабного вторгнення росії до України чоловік вивіз родину з Луганщини, яку обстрілювати російські війська, залишатися там було небезпечно. Сам же хотів поїхати до села забрати пасіку, але не зміг, тож усі вулики, бджолосім’ї, інвентар та мед залишилися в окупації без свого господаря.

Михайло має вантажівку, тож запропонував допомогу з вивезенням людей, архівів та обладнання з небезпечної території та доставки гуманітарних вантажів.

«Я побачив звернення керівництва Луганської обласної державної адміністрації про потребу у водіях та вантажному транспорті і відгукнувся на неї. Допомагав Луганській обласній асоціації людей з інвалідністю, згодом додалися гуманітарні організації — я возив з Дніпра до Сєвєродонецька продукти, засоби гігієни тим, хто залишався у місті. Зараз вожу допомогу для тих, хто залишився на Донеччині, — до Бахмута та Слов’янська», — говорить чоловік.   

Через якийсь час партнери з Вінниччини запропонували бджоляреві кілька вуликів та місце на полі — точок. Чоловік погодився, адже скучив за бджолами. Ще сам змайстрував кілька вуликів, їх виробництво розпочав торік. Зараз на його новій пасіці — 35 вуликів. Розташовані вони неподалік Вінниці серед лісу.

Підприємство, яке прихистило луганського бджоляра, теж з історією. У 1939 році місцеві створили Вінницьку обласну контору бджільництва, згодом вона збільшилася і стала великим сільгосппідприємством. Зараз «Мед Поділля» є одним з потужних підприємств Вінниччини, яке забезпечує бджолярів регіону інвентарем, експортує мед за кордон та продає його споживачам в Україні.

Попри великий родинний досвід, Михайло постійно навчався — брав участь у різних тренінгах, щоб впровадити інноваційні методи бджільництва на пасіці. Поділитися досвідом запропонував і вінницьким колегам. Ті охоче відгукнулися, у вільний час Михайло розповідає про те, як покращити на пасіці різні процеси — від встановлення нових вуликів до методів викачки меду. Натомість на пасіках підприємства бджоляр теж планує вчитися промисловому веденню справи, бо вдома розвивав родинну пасіку, а тут вже побачив, як працюють у великих об’ємах.

Вже у серпні Михайло качатиме подільський мед. Він ще не знає, який цей мед буде за смаком, бо все життя він збирав свій у степах Луганщини.  

Та попри все після Перемоги України чоловік мріє повернутися до родинної пасіки, на свою українську землю, де блакитне небо та квітучі соняхи нагадують державний прапор.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!