Російські війська дотримуються тактики обходу ЗСУ по флангах й перерізання головних логістичних шляхів. Такою тактикою ворог окупував Авдіївку, Селидове й нині проводить подібні бойові дії довкола Курахового.
Російські війська на фронті дотримуються тактики обходу ЗСУ по флангах й перерізання головних логістичних шляхів/ Ілюстративне фото
За словами Машовця, інколи коли противник, в силу тих чи інших причин, не може їх обійти, як це зараз відбувається в районі Часів Яру, й він вимушений штурмувати й атакувати в лоб. Але, у переважній більшості випадків, з такими складнощами він, у реалізації своїх задумів не стикається. В кінцевому результаті ЗСУ все одно доводиться відходити, бо противник впевнено їх обходить по флангах, й в разі несвоєчасного прийняття рішення на відхід, просто перерізає шляхи відходу.
«Так було в Авдіївці, так було у Вугледарі, Селидовому, так зараз противник робить в районі Курахового та, очевидно, у більшому масштабі спробує це зробити, протягом зими у Торецьку та Покровську, — додає Машовець. — Методологія очевидна — потужні флангові ударні ворожої групи сковують „з фронту“ оперативно-тактичні групи у вигляді, 2−3-х бригад чи навіть стрілецьких\мотострілецьких полків мобрезерву. Я не можу сказати, що українське командування у цьому сенсі, чогось „кардинально“ не розуміє, або не усвідомлює сенсу задумів (планів) противника. Скоріш за все, в нього просто не вистачає сил та ресурсів реагувати на ці дії достатньою мірою».
Однак, за словами Машовця, вперта оборона українських підрозділів в районі Константинопольське — Успенівка — Ганівка — Трудове по річці Сухі Яли, очевидно, дещо пригальмувала крайні правий фланг УВ «Восток». Так само як вперті оборонні бої ЗСУ в районі Сонцівки та Зоря очевидно трохи відсунули у часі «швидке» зайняття противником Курахове «з ходу».
«Однак, знову ж-таки, противник, навіть стикнувшись із такою протидією, знаходить спосіб вперто гнути „свою лінію“. Він просто розширює масштаб та ширину „обходу та охвату“, — додає оглядач. — Не вийшло через Сонцівку — прорвемось ще північніше на Українку. Вперлися в Успенівці - не проблема, прорвемось через Розлив та Роздольне ну й так далі. Тобто, головний принцип зрозумілий. Командування противника, очевидно, знає про брак людей та ОВТ в передових частинах та з'єднаннях ЗСУ й намагається їх ще більш „розтягувати по фронту“ роблячи їх рівень боєздатності взагалі проблематичним. Адже, зрозуміло, що від кожного додатково „нарізаного“ кілометра у смугу оборони тієї чи іншої бригади, її загальний рівень стійкості далеко не покращується».
«Як нині боротися й протидіяти ворогу — на це існує декілька цілком прийнятних для нинішніх умов, методів. Зі зрозумілих причин, я їх тут описувати не буду, але вони добре відомі в історії військового мистецтва. Й думаю, українське командування цілком знайоме з ними, — додає Машовець. — Хай там як, але на цей час, я поки не бачу особливих причин для „дуже модних“ зараз у соціальних мережах та ЗМІ голосіння та „гучних заяв“, на кшталт „фронт посипався та розвалюється“. ЗСУ продовжують вести бойові дії у плановому, а не хаотично-випадковому, характері. Так, обороняються та відходять на ряді напрямків. Та, навіть, за тих умов, ведуть вперті ар'єргардні бої, які коштують противнику дуже недешево, що, своєю чергою, об'єктивно „сточує“ і його подальшу здатність до атакувальних\штурмових дій».
За словами Машовця, по суті, на цей час російське командування «обмінює» значну частину своїх стратегічних резервів, які воно накопичило у 2024-му році, на Курахове, Вугледар й частину Курщини (рф).
«Однак чи вартує воно того, саме у стратегічному сенсі - питання, ну дуже риторичне», — додав оглядач.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!