Покровський напрямок лишається одним із найважчих на Донеччині: росіяни намагаються прорвати шлях через Добропілля та найближчі села до Краматорсько-Слов'янської агломерації, паралельно промацуючи вихід до Дніпропетровської області.
Фото: 59 окрема штурмова бригада "Степові хижаки"
На Покровському напрямку у смузі відповідальності 59-ї ОШБр понад рік не відбувалися механізовані штурми, однак російські пішаки не закінчуються.
Стабільно вони намагаються пройти між позиціями ЗСУ поодинці або по двоє, ховаються у посадках, балках і ярах. Стабільно просочуватися не вдається, але спроб вони не полишають, розповідає журналістам «Вчасно» Тарас Мишак, старший офіцер відділення комунікацій 59-ї ОШБр.
Однак, за його словами, останнім часом росіяни активізувалися. Імовірно, на напрямку відбулася ротація або підрозділам довезли особовий склад. Тож зараз «ходаків» стало більше.
«Мабуть, з весни 2025 року росіяни відмовилися від тактики штурмів на броні саме в нашій смузі. Броню використовують як „таксі“ для переміщення у своєму тилу, для доставки до крайніх логістичних точок. І то не дуже близько, бо наші дрони дістають їх на відстані до 20 кілометрів і далі. Але до 20 кілометрів майже гарантовано: якщо з’явиться бронетехніка, вона буде знищена», — каже військовий.
Танки росіяни застосовують із закритих вогневих позицій, практично як артилерію. Однак це малоефективно: вони стріляють на дальність до 10 кілометрів або й менше прямою наводкою. Буває, що танки знаходять замаскованими у посадках, де їх відразу знищують дронами.
«У нашій смузі немає відповідних умов, щоб їх застосовувати, бо це переважно досить відкриті поля. Хоча біля Покровська, близько до міської забудови, і на Костянтинівці є можливість працювати важкій техніці. Деякі бригади самі працюють танками, коли є туман або погана видимість. У нашій смузі це малоймовірно — немає сховища від дронів», — пояснює Тарас Мишак.
Основним засобом ураження у противника лишаються дрони. Однак, як зазначає військовий, артилерію не варто списувати: за поганих погодних умов, наприклад, у туман, FPV не працюють. У дронів значно обмежується видимість і дальність. Тоді працює артилерія, яка все ще завдає уражень як з боку ЗСУ, так і з боку окупантів. Крім того, КАБи лишаються страшною зброєю на лінії зіткнення. Їх окупанти періодично вдосконалюють.
«Зараз КАБи можуть летіти далі, ніж раніше. Якщо раніше вважалося, що це неточна зброя, то зараз вони лягають досить точно. Росіяни працюють КАБами не тільки по тилу та логістиці, намагаючись знищувати мости й переправи, а й по позиціях та передньому краю. Особливо не шкодують КАБів, коли виявляють позиції пілотів. Вони розуміють, що пілоти можуть завдати їм значної шкоди, тому дуже активно закидають позиції авіабомбами», — пояснює військовослужбовець.
Старший офіцер відділення комунікацій 59 ОШБр зауважує, що на Покровський напрямок нещодавно завели, імовірно, підсилення — або поповнення особового складу рф, або відбулася ротація. Тарас Мишак наголошує: попри те, що на інфільтрацію йде різний контингент населення рф, недооцінювати ворога — це ризикувати своїми військовими.
«З того, що ми бачимо по полонених, які потрапляють у полон: не варто недооцінювати ворога й казати, що це „чмоні“. Це озброєні люди, які пройшли підготовку. Вони можуть наробити багато біди, якщо інфільтруються, зайдуть у тил, обійдуть піхоту між позиціями. Якщо не побачити їх з дрона, вони можуть дістатися туди, де сидять пілоти чи артилерія, і наробити лиха. Але переважно в ці штурми їх кидають після місячної або двох місяців підготовки. Це якась базова підготовка (на кшталт БЗВП), але це не якісь „шалені штурмовики“ чи „рекси“. Переважно це маргінали, які потрапляють до армії», — каже військовий.
Мотивація окупантів — переважно грошова: потрапляючи у полон, вони переконують, що «взагалі нічого не знають», «не проти України», а пішли за гроші або через кредити.
«Здебільшого це люди, які потрапили в складні життєві обставини, де їм поставили вибір: або тюрма, або армія, або борги, які потрібно закривати. І більше ніяк вони не зароблять грошей, окрім як в армії», — додає Тарас Мишак.
Слід зауважити, що у смузі відповідальності 59 ОШБр російські окупанти потрапляють у полон нечасто. Навіть якщо у російського піхотинця вистачило сили та швидкості добігти до якоїсь позиції, а потім здатися у полон, його оперативно починають вбивати свої ж «колеги по армії».
«Були випадки, коли росіяни здавалися дрону, ми їх виводили. Здебільшого це стається під час спроб інфільтрації, коли вони перечікують на проміжних точках. Там у них закінчується їжа й вода, командування перестає виходити на зв’язок. Буває, по кілька днів не їдять і не п’ють, повністю виснажені й зневірені. Вони розуміють, що їх кинули, і виходять. Викидають зброю, піднімають руки й здаються дрону, який доводить їх до нашої піхоти. І тут починається окремий квест із їх вивезенням, бо якщо росіяни бачать, що їхній військовий здається в полон, то самі його знищують», — каже старший офіцер відділення комунікацій бригади.
На сьогодні ситуація з ротаціями так само складна, як і пів року тому: найбільш небезпечними на позиціях є захід і вихід із них. Через це інколи довго немає можливості замінити хлопців на передньому краї. Навіть якщо є ким, сам вихід наражає їх на більшу небезпеку, ніж якщо вони кілька днів почекають більш сприятливих умов ротації.
«За відстанню це 15 і більше кілометрів. На жаль, виходи й заходи тривають кілька днів: бійці доходять до місця, де можна сховатися, перечікують там. Відстань велика, рухатися швидко нереально через дрони. По-друге, росіяни постійно мінують дороги; на всіх маршрутах їхні дрони-ждуни. Окупанти розуміють, якими дорогами ми рухаємося, і розставляють їх там», — розповідає Тарас Мишак.
Фото: 59 окрема штурмова бригада «Степові хижаки»
Логістика дуже складна. До позицій постачання — тільки важкими бомберами та НРК. Пішки щось нести неможливо, бо багато відкритої території, яку відслідковують з дронів. Однак і роботи дуже вразливі до російських дронів: невеличку машину, яка рухається повільно, уразити нескладно.
«Доправляють усе: воду, продукти, боєкомплект, батареї для рацій тощо. За липень один взвод НРК 59-ї бригади на комплексах типу „Рись“ здійснив понад 100 логістичних місій за допомогою лише двох НРК. І таких взводів у нас декілька, цей напрямок розвивається у всіх батальйонах. Краще ризикувати залізом, адже людське життя безцінне. НРК можна купити», — каже старший офіцер відділення комунікацій.
Крім того, начмед бригади Аліна Михайлова відкрила набір людей в евакуаційний взвод безпілотних наземних систем. Підрозділ займатиметься суто медичною евакуацією поранених за допомогою НРК. На сьогодні уже є заявки, триває розгляд кандидатів на посади у підрозділ.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!