Яку відповідальність нестимуть особи, які працювали на тимчасово окупованих територіях: роз'яснення юристів

Останнім часом, зважаючи на стрімку деокупацію, усе частіше можна почути запитання щодо того, чи передбачено відповідальність для тих українців, які працювали на тимчасово окупованих територіях. Що тут і до чого, відповідає Юридичний порадник для ВПО. 

До юристів із наступним запитання звернулася жінка: 

«Доброго дня! Моїй матері 67 років, живе наразі зі мною у Києві. Вона педпрацівник, працювала фактично по листопад 2014 року як вчитель математики у Донецьку, але в трудовій запис про звільнення зробили вже у червні 2015 року (коли поїхала з Києва за трудовою в Донецьк). Цікавить таке питання: чи можуть її притягнути до відповідальності за те, що вона працювала на окупованій території? Чула, що є такий закон і особлива увага у ньому до освітян. Дякую!»

Відповідь юристів така:

З 15 березня 2022 року Законами України № 2107-IX та 2108-IX дійсно запроваджено кримінальну відповідальність за добровільну співпрацю з державою-агресором в інформаційній, освітній, політичній, військовій, адміністративній, господарській та трудовій сферах.

Так, негативні наслідки можуть мати місце у разі вчинення громадянами України таких дій, як:

• публічне заперечення збройної агресії, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України;
• публічні заклики до підтримки рішень держави-агресора, збройних формувань та / або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та / або окупаційною адміністрацією держави-агресора (у тому числі у мережі Інтернет та ЗМІ);
• добровільне обіймання посад у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора;
• пропаганда в закладах освіти незалежно від типів та форм власності з метою сприяння вчиненню збройної агресії проти України;
• організація та проведення заходів політичного характеру, ведення інформаційної діяльності в співпраці з державою-агресором та / або її окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора;
• передання матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора;
• провадження господарської діяльності.

Залежно від тяжкості вчиненого правопорушення згідно з Кримінальним кодексом України можуть застосовуватися такі покарання, як:

• довічне позбавлення волі;
• позбавленням волі на строк до 15 років;
• арешт на строк до 6 місяців;
• позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років;
• конфіскація майна;
• виправні роботи на строк до 2 років;
• штраф до 170 тис. грн.

Відповідальність за ч. 3 ст. 111-1 КК України настає у тому числі за дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора в закладах освіти, однак лише у разі, якщо вони були вчинені, починаючи з 15 березня 2022 року.

«Тобто, навіть якщо Ваша мати і працювала в закладі освіти на тимчасово окупованій території, але звільнилася (припинила таку діяльність) до 14 березня 2022 року (включно), вона не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за цією статтею»», — йдеться у відповіді. 

Разом із тим очікується, що найближчим часом парламент розгляне подані Мінреінтеграцією законопроєкти та уточнить перелік видів діяльності, здійснення яких на тимчасово окупованих територіях допускається, якщо при цьому не здійснюється пособництво агресору (наприклад, житлово-комунальні послуги, медична діяльність, доставка пенсій, сільське господарство тощо).

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!