Анатолій – офіцер, сапер, ветеран війни в Афганістані у складі 345 повітряно-десантного полку.
У травні 2014 року, коли Покровськ був частково окупований референдумщиками і блокпостами триколора, Родіонов допомагав давати точну інформацію про стан справ у місті, а також допоміг зайти нашим військовим. Потім і сам в 50 років пішов на війну. У 2015 році був призначений командиром 13-го батальйону.
Свою мотивацію служити описував так: “У мене в Красноармійську (назва міста Покровськ до декомунізації — ред.) родина і домівка. Якщо я піду звідси, з напрямку Артемівськ-Горлівка, то хтось з тих, хто там стоїть, між Донецьком і моїм містом також може піти або не витримати! Оце така в мене мотивація!".
За словами журналіста Юрія Бутусова, в цьому підрозділі було багато випадків порушення дисципліни та невиконання наказів, але Родіонов завдяки своєму прикладу та авторитету повністю змінив ситуацію та зробив батальйон боєздатним.
"Ми познайомилися з ним у фейсбуці ще у квітні 2014-го, коли місто було окуповане, він давав точну інформацію про стан справ у місті. ... Він багато допоміг як волонтер при заході українських військ до Покровська, це був вчинок, бо тоді ще не так багато місцевих насмілювались відкрито допомагати військовим. А потім і сам у 50 років пішов на війну. У 2015-му його призначили на посаду командира 13-го батальйону, де було багато випадків порушення дисципліни та невиконання наказів, у підрозділі було чимало скандалів. Але Родіонов зуміг власним прикладом та авторитетом все змінити. Зробив батальйон знову боєздатним", - згадує Бутусов.
Про загибель чоловіка повідомила донька Анатолія Юлія.
“Мій тато загинув у боях з російською нечистю. Усі татові друзі та побратими, та хто хоче попрощатись з Людиною з великої літери та справжнім бійцем та героєм, тримайте зі мною контакт”, – написала дівчина.
Редакція медіа “Вчасно” приносить свої співчуття родині та знайомим Анатолія.
Поховання українського захисника відбудеться цього тижня у Дніпрі. Про дату та місце повідомлять згодом.
Вічна пам'ять герою!